Традиційно мінеральна щільність кісткової тканини (МЩКТ) вважалась основним чинником, що визначає міцність кісткової тканини. Однак було показано, що міцність кістки й ризик перелому залежать від декількох параметрів: макрогеометрії кори кістки, МЩКТ, мікроархітектури губчастої кісткової тканини, мікропошкоджень, мінералізації та метаболізму кісткової тканини. Попередні дослідження виявили, що якість трабекулярної кісткової тканини (TBS) вірогідно знижується в чоловіків із віком, проте досі не вивчено показник TBS в українських чоловіків із переломами, зокрема, тіл хребців. Метою дослідження є визначення показників якості та МЩКТ у чоловіків із переломами тіл хребців. Обстежені 243 чоловіки віком 30–89 років, які були розділені на групи згідно з геронтологічною класифікацією: 30–44 роки (n = 46), 45–59 років (n = 83), 60–74 роки (n = 86), 75–89 років (n = 28). Основну групу становили 52 чоловіки з низькоенергетичними переломами тіл хребців в анамнезі (середній вік — 59,8 ± 13,7 року, середній зріст — 1,73 ± 6,98 м, середня маса тіла — 79,0 ± 14,9 кг), контрольну групу — 191 чоловік без переломів (середній вік — 57,4 ± 13,7 року, середній зріст — 1,74 ± 6,89 м, середня маса тіла — 76,5 ± 9,3 кг). Методом двох­енергетичної рентгенівської денситометрії (Prodigy, GE Lunar, Мадісон, США) досліджували МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта (L1–L4), шийки стегнової кістки, усього скелета та ультрадистального відділу кісток передпліччя. Показник TBS (L1–L4) поперекового відділу хребта визначали за допомогою методики TBS iNsight (Med-Imaps, Pessac, Франція). У результаті проведеного дослідження встановлено, що показник TBS (L1–L4) був вірогідно нижчим в основній групі (30–44 роки — 1,083 ± 0,187, 45–59 років — 1,025 ± 0,248, 60–74 роки — 1,084 ± 0,170, 75–89 років — 0,951 ± 0,170) порівняно з контрольною групою (30–44 роки — 1,276 ± 0,121, 45–59 років — 1,226 ± 0,156, 60–74 роки — 1,150 ± 0,175, 75–89 років — 1,183 ± 0,174); F = 1,56; р < 0,001. МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта (F = 1,52; р < 0,001) і шийки стегнової кістки (F = 1,10; р < 0,001) також була вірогідно нижчою в основній групі порівняно з показниками контрольної групи.

-

Лікування больового синдрому при патології опорно-рухового апарату залишається актуальною проблемою, особливо в людей літнього віку. Незважаючи на сучасний арсенал знеболюючих препаратів, лікування хронічного болю залишається клінічною проблемою з багатьох причин (по-перше, через прогресуючий характер захворювання, по-друге, через наявність коморбідної патології, по-третє, через літній та старечий вік пацієнтів, що збільшує ризик виникнення побічних дій у такої категорії хворих). Останніми роками результати проведених наукових досліджень свідчать, що нейропатичний компонент входить у структуру больового синдрому при остеоартрозі, ревматоїдному артриті, болі в нижній частині спини, хоча відсутні дані про його наявність при остеопорозі та його ускладненнях. Ідентифікація ознак нейропатичного болю в пацієнтів із захворюваннями опорно-рухового апарату необхідна для вибору стратегії лікування та використання цільової терапії нейропатичного болю. У статті наведені дані огляду літератури, що стосуються нейропатичного компонента болю при найпоширеніших захворюваннях опорно-рухового апарату, розглядаються умови виникнення, клінічні особливості та фармакотерапія нейропатичного компонента болю при остеоартрозі великих суглобів, ревматоїдному артриті, болі в нижній частині спини.