Широко вивчається роль ендотелій-залежних факторів, а також порушень мікробіоценозу кишечника у патогенезі багатьох хронічних захворювань печінки, але не з'ясованим залишається вплив дисфункції ендотелію на прогресування судинних уражень у хворих на неалкогольний стеатогепатит та цукровий діабет 2 типу.Мета дослідженнядослідити вираженість дисфункції ендотелію та дисбіоз товстої кишки у хворих на неалкогольний стеатогепатит та цукровий діабет 2 типу.Обстежено 52 хворих на неалкогольний стеатогепатит та цукровий діабет 2 типу. Всім пацієнтам проведено загальноклінічні методи дослідження, а також визначено якісний і кількісний склад мікрофлори товстої кишки та показники дисфункції ендотелію (фактор фон Віллебранда, ендотелін-1), ендотелійзалежна та ендотелійнезалежна вазодилатації).У всіх обстеженого хворого на неалкогольний стеатогепатит та цукровий діабет 2 типу виявлено дисбіотичні зміни у товстій кишці. При цьому, аналіз ступенів важкості дисбіотичних змін у обстежених хворих вказує дисбіоз переважно IIІ і II ступенів (у 57,7 % і у 23,1 % хворих відповідно). Дисбіоз I ступеня встановлено у 15,4 % пацієнтів, і лише у 3,8 % випадків виявлено дисбіоз ІV ступені. Також встановлено наявність дисфункції ендотелію у хворих на неалкогольний стеатогепатит та цукровий діабет 2 типу, що проявилося зменшенням ендотелійзалежна та ендотелійнезалежна вазодилатації, а також збільшенням рівнів фактору фон Віллебранда та ендотелін-1 у сироватці крові у порівнянні з контрольною групою. Кореляційний аналіз вказує на залежність між показниками дисфункції ендотелію та ступенем вираженості дисбіозу товстої кишки у хворих на неалкогольний стеатогепатит та цукровий діабет 2 типу. При цьому, дисбіоз ІІІ ступені корелює із всіма лабораторно-інструментальними показниками дисфункції ендотелію. У хворих на неалкогольний стеатогепатит та цукро-вий діабет 2 типу при ІІ ст. дисбіозу товстої кишки виявлено сильну кореляційну залежність між вираженістю ендотелійнезалежної вазодилатації (r=0,94; р<0,01), фактор фон Віллебранда (r=0,84; р<0,01), а рівнем ендотелін-1 (r=0,92; р<0,01). У хворих з дисбіозом товстої кишки IV ст. кореляційну залежність встановити не вдалось, а серед хворих з дисбіозом І ст. негативна кореляційна залежність мала місце з рівнем фактору фон Віллебранда (r= -0,76; р<0,05) та ендотелін-1 (r= -0,68; р<0,05).У хворих на неалкогольний стеатогепатит та цукровий діабет 2 типу встановлено дисбіоз товстої кишки переважно IIІ та II ступенів. Дисфункція ендотелію у хворих на неалкогольний стеатогепатит та цукровий діабет 2 типу проявляється зменшенням показників ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилатації, а також збільшенням лабораторних маркерів дисфункції ендотелію (фактор фон Віллебранда та ендотелін-1). Виявлено пряму залежність між ступенем дисбіозу товстої кишки та вираженістю прогресування показників дисфункції ендотелію у хворих на неалкогольний стеатогепатит та цукровий діабет 2 типу.Ключові слова: неалкогольний стеатогепатит, цукровий діабет 2 типу, дисбіоз товстої кишки, дисфункція ендотелію.Зв'язок роботи з н...

Clinical and endoscopic results of a study at 94 patients with gastroesophageal reflux disease (GERD) and obesity, as well as 85 patients with GERD are presented. A high incidence of atypical clinical manifestations of GERD on the background of obesity (an extraesophageal form of the disease) was revealed. An endoscopic study has mainly established reflux esophagitis of grades B and C (LA) in patients with obesity and a high percentage of cases (up to 59.5%) of duodenogastric reflux with a combination of GERD and obesity, especially in patients with atypical clinical form of reflux disease.

Резюме. Мета дослідження: визначити особливості добового рН-моніторингу стравоходу залежно відклінічної форми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу. Матеріали та методи. Обстежені 82 хворі на ЦД 2-го типу з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою. Всім хворим проведено добовий рН-моніторинг. Результати. Загальний відсоток часу, протягом якого рН у стравоході становив < 4, майже в однаковому ступені перевищував такий показник у контрольній групі (31,7 ± 2,3 % у хворих зі стравохідною формою гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та 32,7 ± 2,9 % у хворих із позастравохідною формою проти 4,5 ± 0,3 % у контрольній групі, р < 0,01). Висновки. У хворих на ЦД 2-го типу зі стравохідною формою гастроезофагеальної рефлюксної хвороби при добовому рНмоніторингу рН < 4 у стравоході частіше відмічається при вертикальному положенні, а у хворих із позастравохідною формою - при горизонтальному. У хворих на ЦД 2-го типу зі стравохідною формою гастроезофагеальної рефлюксної хвороби порушення стравохідного рН асоціюється з кандидозним езофагітом, тоді як у хворих із позастравохідною формою - із дуоденогастральним рефлюксом

No abstract

The results of study at 96 patients with non-alcoholic fatty liver disease are presented. A high incidence of intestinal microbiome disorders was observed in the examined patients, especially at the stage of non-alcoholic steatohepatitis. The relationship between the persistence of impaired lipid metabolism and the degree of dysbiosis of the colon, namely between grade II dysbiosis and the level of total cholesterol in patients with non-alcoholic fatty hepatosis (r = 0.77; p < 0.01), and grade III dysbiosis and total cholesterol, triglycerides in patients with non-alcoholic fatty steatohepatitis.