Мета. Обґрунтування методології класифікації ліко-пов'язаних помилок (Л-ПП) під час роздрібної реалізації лікарських засобів в Україні Матеріали та методи. За допомогою системно-аналітичного, статистичного, порівняльного методів аналізу, а також описового та абстрактного модулювання й узагальнення нами було досліджено вітчизняні та іноземні наукові публікації та нормативно-правова база. Результати. Аналіз сучасного стану вітчизняної системи фармаконгляду, показав, що нею передбачено повідомлення про випадки появи побічних реакцій ЛЗ, відсутності їх ефективності, однак відсутні категорії, які б характеризували помилки, пов'язані з ЛЗ, зокрема під час роздрібної реалізації в аптечних закладах та самолікуванні. Разом з тим, незважаючи на відсутність єдиної уніфікованої класифікації Л-ПП, можна виділити основні категорії Л-ПП та згрупувати їх за етапами виникнення: Л-ПП, що трапляються під час призначення ЛЗ, застосування ЛЗ під час стаціонарного лікування, та при відпуску ЛЗ фармацевтичним працівником. За результатами порівняльного аналізу міжнародних систем класифікацій та моніторингу Л-ПП визначено, що більшість з них включають категорії Л-ПП пов'язані з дозою, умовами та тривалістю прийому ЛЗ, відповідності призначень ЛЗ пацієнтові, дотримання пацієнтом призначеної / рекомендованої фармакотерапії та є адаптованими відповідно до умов розвитку галузі охорони здоров'я різних країн. Висновки. Узагальнено підходи до класифікації ліко-пов'язаних помилок та обґрунтовано з урахування загальносвітових та вітчизняних тенденцій розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров'я класифікаційну модель Л-ПП, що може застосовуватися під час роздрібної реалізації ЛЗ в Україні. Запропонована методологія класифікації Л-ПП під час роздрібної реалізації ЛЗ включає 44 категорії помилок, які в залежності від етапу надання фармацевтичної допомоги розділені на три рівні: помилки під час вибору безрецептурного ЛЗ у ході консультування фармацевтичним працівника, помилки під час відпуску ЛЗ фармацевтичним працівником та помилки на етапі застосування ЛЗ пацієнтом Ключові слова: ліко-пов'язана помилка, фармаконагляд, методологія класифікації, фармацевтична допомога

The introduction of national strategies aimed at improving the well-being of the population of the country is one of the current approaches to reforming the public policies of the countries of the world. It is the socioeconomic determinants of health that determine the conditions in which people are born, grow, live and getting old, as well as the spheres of influence on these conditions, such as public policy, state of economic development, demographic trends, etc. The aim. In this way, our research has focused on a comparative analysis of macroeconomic indicators that determine the effectiveness of socioeconomic determinants of healthсare in Europe and Ukraine, that are used to provide scientific justification for the construction of humanistic models for the provision of pharmaceutical care to the population in the context of the rapid stratification of Ukrainian society according to socioeconomic indicators. Materials and methods. The research methodology is based on the principles of systems analysis and an interdisciplinary scientific and systemic approach. The study used the empirical method, the method of comparative analysis and synthesis of statistical data, the graphical method. Results. A comparative analysis of the socioeconomic determinants of health in the countries of the European region and in Ukraine was carried out on three levels of indicators: the level of health-care expenditure, the structure of health-care expenditure and expenditure on medicines. The analysis revealed that in 2019, the average health expenditure of the countries analyzed was 8.2 % of GDP. Only two of the 34 countries - Ukraine and Turkey - have a rate below the 5 % that recommended by WHO. Public health financing schemes and compulsory health insurance are the main funding mechanisms in all countries, with the exception of Cyprus. Ukraine, Russia, Greece, Latvia and Bulgaria have the largest share of direct costs to patients as a source of health care financing. The results of the analysis of the medicine expenditure indicator as a proportion of total health expenditure showed that the highest level was in Bulgaria (35.4 %), the lowest in Denmark (6.4 %). Overall, five countries have high levels of pharmaceutical expenditures. In most European countries, the cost of purchasing medicines has been found to range from 346 to 619 USD per person per year. The highest value of this indicator from the European region is in Switzerland (894 USD per person), and the lowest is in Ukraine (73 USD). Based on the results of the comparative analysis, the countries were grouped according to key indicators into three categories - high, medium and low. Conclusions. A comparative analysis of key indicators of the socio-economic determinants of health in the country of the European region has been carried out

Ключові слова: маркетинг послуг, якість послуг, сервісне підприємство, параметри якості послуг, стандарти якості, конкурентоспроможність, маркетингові дослідження, парфумерно-кос-метична галузь.

In order to guarantee qualitative medical and pharmaceutical care it is necessary for all participants of the process to provide consistent interconnected actions, including the use of modern approaches in pharmacotherapy, assessment of the urgent needs of the population in medicines (drugs), development and introduction of modern qualitative, safe and effective drugs into the market. Today, one of the key indicators in determining the population‘s need for drugs is the epidemiological indicators in a particular region and their dynamics. In recent years, the actuality of optimal and effective approaches developing in the prevention and treatment of socially significant diseases, including diabetes mellitus (DM), has been increasingly emphasized at the global level. All actions that are proposed for the development of standardized guidelines, treatment protocols, programs for on-time detection and prevention of diabetes are aimed at forming a system of measures are patient-oriented, based on understanding the patient‘s problems, lifestyle, habits, income and expenses for treatment, as well as other components associated with achieving optimal results for patients.

Мета роботи. Вивчення міжнародного досвіду становлення та розвитку соціальної фармації. Матеріали і методи. Аналіз наукових публікацій та офіційних сайтів ВНЗ за допомогою системноаналітичного та ретроспективного методів аналізу. Результати й обговорення. У статті проаналізовано основні етапи становлення та розвитку соціальної фармації, перші етапи зародження та становлення якої відбулися в 50 рр. ХХ ст. в європейських країнах та США. В 70-80 рр. ХХ ст. відбулося обґрунтування необхідності впровадження соціальних та біхеовіристичних аспектів фармацевтичної діяльності в професійну підготовку фармацевтичних працівників на суспільному та державному рівнях у США та Великій Британії. На початку 2000х рр. відбулося формування концепції соціальної фармації. Наприкінці 1990х -у 2010 рр. соціальна фармація як навчальна дисципліна, область наукових досліджень та концепція розвитку фармацевтичного сектора галузі охорони здоров'я впроваджуються в пострадянських країнах та в Україні Висновки. У цілому становлення соціальної фармації характеризується обґрунтованою необхідністю впровадження соціальних та біхеовіристичних наук до навчальних програм підготовки фармацевтичних працівників із подальшим включенням соціальної фармації та споріднених дисциплін у навчальні програми, плани, а також створенням структурних підрозділів (кафедр ВНЗ) та центрів з соціальної фармації, що стає передумовою формування концепції соціальної фармації та подальшим впровадження її у практичну діяльність та функціонування фармацевтичного сектора галузі охорони здоров'я.Ключові слова: соціальна фармація; біхеовіристична фармація; охорона здоров'я. ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ, МАРКЕТИНГ ТА ЛОГІСТИКАВступ. Охорона здоров'я та фармацевтичне забез-печення є важливим сектором реалізації соціальної політики держави й представляє собою надзвичайно важливу соціогуманітарну систему. Основні цілі функ-ціонування системи охорони здоров'я як важливої складової соціальної сфери полягають у покращенні здоров'я населення, що визначається у забезпеченні доступності медичної та фармацевтичної допомоги й виступає однією з стратегічних задач кожної держави.Всеохоплюючі процеси реформування охорони здоров'я (ОЗ) відбуваються шляхом концептуальних змін та впровадженням нових форм медичного та фармацевтичного забезпечення, визначення критері-їв та показників соціальноефективної роботи закла-дів ОЗ. Зміни в економічному та соціальному станови-щі в Україні зумовлюють значні перетворення й у прак-тичній фармації, що також відображаються у фарма-цевтичній освіті. Загальновідомим є той факт, що будьякі зміни є неможливими без наявності підготов-лених кадрів, зокрема й для соціальноорієнтованого фармацевтичного сектора галузі охорони здоров'я.На сьогодні фармація визначається як самостій-ний соціальний інститут із багаторівневою структу-рою, основною задачею якого є збереження та по-кращення здоров'я населення в результаті надання висококваліфікованої фармацевтичної допомоги, що зумовило появу нової для України наукової та прак-тичноорієнтованої концепції -соціальної фармації.З огл...