No abstract

No abstract

No abstract

Гібридний метод лікування патології грудної аорти позбавлений недоліків традиційних «відкритих» хірургічних методів лікування і водночас має ширші можливості застосування, ніж ендоваскулярний метод, з огляду на суттєві анатомічні обмеження останнього. З 2014 по 2017 роки в ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН» 41 пацієнт з патологією грудної аорти був пролікований гібридним методом (відкрита операція на судинах дуги аорти та ендопротезування низхідної аорти стент-графтом). (n=19) хворих мали аневризму низхідної аорти без розшарування або розриву; (n=19) хворих мали розшаровуючу аневризму аорти (n=4 – гостру, n=2 – підгостру, n=13 – хронічну), двоє хворих мали розрив аорти без розшарування, і в одному випадку спостерігалася пенетруюча виразка аорти. Пацієнтам, що поступали у плановому порядку або не мали загрозливих для життя станів, проводилося переключення судин дуги аорти (debranching) на першому етапі та ендопротезування низхідної аорти на другому етапі. Якщо існувала безпосередня загроза для життя пацієнта (розрив аорти, мальперфузія внутрішніх органів), спочатку проводилось ендопротезування аорти стент-графтом, а після стабілізації стану пацієнта виконувався відкритий етап лікування. Контроль стану пацієнтів у віддаленому періоді проводився через три та шість місяців після гібридного лікування. Летальність склала 2,4%, що значно менше цього показника при відкритому хірургічному протезуванні низхідної аорти. Серед ускладнень були endoleak І типу у віддаленому періоді; тромбоз каротидно-підключичного анастомозу, розшарування лівої підключичної артерії та травма зворотного гортанного нерва (по одному випадку). Віддалені результати лікування через три та шість місяців добрі.

За роки проведення корекції коарктації аорти (КоАо) відбулися суттєві зміни в розвитку методів хірургічної корекції цієї аномалії та виявлено пізні ускладнення на місці втручання, які стали більш загрозливими, ніж сама коарктація. Мета дослідження. Необхідність подальшого планування своєчасної діагностики і корекції пізніх аневризм на місці пластики КоАо. Матеріали і методи. У нашому закладі з 1971 по 2017 рік було прооперовано 4252 пацієнтів з нативною КоАо. Селективний відбір пацієнтів з аневризмами в низхідній грудній аорті (АНГА) для цієї роботи був обмежений з 1995 року. Усього в роботу включено 91 пацієнта, 85 (93,4 %) з них були реоперовані, 6 (6,6 %) – не оперувалися з різних причин. Інтервал між операцією корекції КоАо і діагностикою АНГА становив 22 роки з коливаннями від 1 міс. до 45 років. Частота ускладнень АНГА після корекції КоАо дещо різнилася для окремих хірургічних методів. Так, після імплантації синтетичної латки у 61 (88,5 %) хворого виявлено АНГА, у 6 (8,7 %) після імплантації трубчастих протезів та після анастомозу «кінець у кінець» – у 2 (2,8 %) хворих. Результати та обговорення. Для ускладнення АНГА характерна певна клінічна картина, яка практично не пов’язана зі станом серцево-судинної системи. Клінічне обстеження проводять за звичайним планом аж до моменту, коли хворому виконають рентгенографію грудної клітки. Найбільш доцільною є КТ-ангіографія, яка подає детальне відтворення анатомії АНГА. У кожному випадку встановленої АНГА хворому пропонували повторне хірургічне втручання з метою резекції аневризми або виключенням її з кровотоку. Ці операції потребували висококваліфікованого анестезіологічного та хірургічного забезпечення. Ще до моменту повної мобілізації аорти й аневризми налагоджували тимчасовий обхідний шунт – 75,3 % або підключали апарат штучного кровообігу – 24,7 %. Тривалий час кращим методом повторних втручань при посткоарктаційних АНГА вважалася резекція АНГА з подальшою імплантацією судинного протеза. З 2014 року в нашому закладі почали використовувати ендоваскулярну – 5 (5,8 %) та гібридну методику лікування посткоарктаційних аневризм аорти – 11 (12,9 %) випадків. Реоперації з резекцією АНГА і протезуванням аорти були виконані у 69 (81,2 %) хворих. З їх числа 7 було оперовано двічі, а 2 – тричі. Задовільно перенесли реоперації і були виписані з клініки 80 (94,1 %) хворих. Померли 5 (5,9 %) пацієнтів з тяжкими деструктивними змінами в судинах і легенях, здебільшого в період освоєння повторних втручань. Висновки. Пізні ускладнення (аневризма) виникають із частотою 4,5 %. Тактику операції слід обирати з урахуванням виду первинної реконструктивної операції, наявних ускладнень, особливостей, виявлених під час дослідження. Хворі, що перенесли повторні реконструктивні операції з приводу корекції посткоарктаційної аневризми, потребують пожиттєвого диспансерного спостереження.