No abstract

Резюме. Цукровий діабет (ЦД) належить до найшвидше прогресуючих захворювань суспільства, що не обминає стороною жодну країну та жоден прошарок суспільства. Незважаючи на сучасні методи діагностики цукрового діабету та достатній арсенал лікарських засобів, досягти компенсації вдається менше ніж у 30 % пацієнтів. Упродовж життя майже у 87 % хворих на ЦД виникають гострі ускладнення. саме тому пошук найефективніших та доступних методів лікування з метою поліпшен-ня електролітного обміну та пришвидшення виведення пацієнта зі стану декомпенсації залишаються досить актуальними. Мета дослідження -вивчити перебіг помірного кетоацидозу та оптимізувати методи його лікування; дослідити вплив пре-парату "регідрон Оптім" на електролітний баланс при діабетичному помірному кетоацидозі та порівняти ефективність комп-лексного використання його у лікуванні порівняно зі стандартною терапією. Матеріали і методи. Обстежено 30 пацієнтів, хворих на ЦД, віком від 18 до 40 років із гострими його ускладненнями у стані декомпенсації. Результати досліджень та їх обговорення. Виявлено дисбаланс електролітів у пацієнтів із кетоацидозом та встановлено пришвидшення компенсації гомеостазу при використанні в комплексному лікуванні препарату "регідрон Оптім". Висновки. Призначення препарату "регідрон Оптім" із дезінтоксикаційною метою вже через 24 год дозволяє достовірно знизити частоту клінічних проявів кетоацидозу, а на 3 день лікування повністю ліквідувати кетоацидоз у більшості пацієнтів. Він добре переноситься, доступний у використанні та має хороший профіль безпеки застосування, сприяє відновленню рівня електролітів у крові порівняно з контрольною групою.Ключові слова: цукровий діабет; кетоацидоз; електролітний обмін.ВСТУП Цукровий діабет -найнебезпечніший виклик людству в xxI ст., визначений Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) як неінфекційна пандемія [1].Відповідно до даних світової статистики, кожні 13-15 років кількість людей із ЦД подвоюється. На сьогодні у світі нараховується 415 млн хворих на ЦД, а до 2040 року прогнозується зростання їх кількості до 642 млн [13]. аналогічна тенденція спостерігається і в Україні -по-казник захворюваності збільшився з 115,6 у 1993 р. до 267,0 в 2012 р. на 100 тис. населення; показник пошире-ності -відповідно з 699,2 до 2885,0 (МОЗ України, 2013) [6, 10].Цукровий діабет вважається найбільш драматичною сторінкою сучасної медицини, оскільки йому притаманна рання інвалідизація і висока смертність від ускладнень [6, 10]. Медична допомога хворим на ЦД є комплексною і, крім глікемічного контролю, потребує здійснення бага-тьох заходів, які спрямовані на усунення факторів ризику виникнення ЦД [1, 8].Найчастіше лікарі загальної практики приділяють увагу лікуванню пацієнтів із ЦД 2 типу та його хронічних ускладнень. Однак не менш актуальною є проблема ведення хворих із гострими ускладненнями ЦД, такими, як діабетичний кетоацидоз (ДКа), гіперосмолярний стан, лактатацидоз та гіпоглікемія, оскільки гострі ускладнення ЦД є загрозою не тільки для здоров'я, а й для життя па-цієнта [9].Діабетичний кетоацид...

Резюме. Актуальність. Цукровий діабет (ЦД) призводить до порушення всіх видів обміну речовин (на-самперед ВступЦукровий діабет (ЦД) -найнебезпечніший виклик людству, неінфекційна епідемія XXI століття. Відпо-відно до даних світової статистики, кожні 13-15 років кількість людей із ЦД подвоюється. На сьогодні у світі нараховується 415 мільйонів хворих на ЦД, а до 2040 року прогнозується зростання їх кількості до 642 міль-йонів [1]. Поява нових лікарських препаратів не сприяє стримуванню захворюваності, а посилення критеріїв діагностики, у свою чергу, обумовлює стрімкий приріст кількості хворих, переважно за рахунок ЦД 2-го типу.На сьогодні в Україні компенсація пацієнтів, які страждають від ЦД, залишається незадовільною, адже середній показник глікованого гемоглобіну (HbA1c) при ЦД 1-го типу становить близько 9,0 %, а у паці-єнтів, які страждають від ЦД 2-го типу, -приблизно 8,5 % [2]. Пошук нових патогенетичних ланок з метою підвищення ефективності лікування хворих на ЦД на даний час є дуже актуальним.На особливу увагу заслуговує вивчення впливу вітаміну D на різні органи й системи при різних за-хворюваннях, зокрема при ЦД. У різноманітних на-укових джерелах вітамін D розглядається як гормон, що найбільше впливає на опорно-рухову систему. Проте останнім часом значну зацікавленість викликають інші функції вітаміну. Особливо часто науковці почали ви-вчати вплив вітаміну D на перебіг ЦД 2-го типу [3][4][5]. Одні автори припускають, що недостатність вітаміну D є фактором ризику виникнення ЦД 2-го типу [6], інші вказують, що вітамін D підтримує гомеостаз глюкози та його рівень є обернено пропорційним рівню HbA1c при ЦД 2-го типу [7]. Крім того, було висловлено при-пущення, що адекватне споживання вітаміну D може бути пов'язане з більш низьким ризиком розвитку гестаційного ЦД [8].Фізіологічний вплив вітаміну D настільки багато-гранний, що важко виділити якийсь менш суттєвий або незначний момент. Найважливіша його роль полягає в безпосередньому впливі на фосфорно-кальцієвий об-мін: при його нестачі стає неможливим всмоктування як кальцію, так і інших мікроелементів. Цікаво, що ак-тивність вітаміну D безпосередньо пов'язана з багатьма фізіологічними процесами в організмі, зокрема з над-Адреса для листування з автором: Пасєчко Н.В.

Резюме. Цукровий діабет (ЦД) поширений у всіх країнах світу. За даними Ключові слова: цукровий діабет; еректильна дисфункція; глікований гемоглобінЦукровий діабет (ЦД) залишається найгострішою медико-соціальною проблемою, пріоритетною для систем охорони здоров'я практично всіх країн світу. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, в наш час на планеті налічується понад 415 млн хворих на ЦД і їх число прогресивно зростає. Кожні 12-15 років кількість хворих подвоюється, тобто до 2030 р. ЦД стане сьомою причиною смерті в усьому світі [1]. Така ж тенденція характерна і для України.У структурі статевих порушень на частку пацієнтів з ЦД як першого, так і другого типу припадає понад 40 % випадків [2-6], тобто практично кожен другий пацієнт, який страждає від порушення статевої функції, є людиною з ЦД [7]. Так, у недавньому дослідженні було показано, що еректильна дисфункція (ЕД), тоб-то нездатність досягати і/або підтримувати ерекцію, достатню для здійснення статевого акту, трапляється принаймні в половині випадків [8].Говорячи про епідеміологічні аспекти статевих розладів і, зокрема, про розлади еректильної функції у хворих на ЦД, необхідно мати на увазі, що збір даних щодо поширеності ЕД суттєво утруднений. Переважна більшість досліджень належить до загальної кількості хворих на ЦД [9][10][11], і лише деякі дослідники надають дані окремо щодо ЦД 1-го типу [12] і ЦД 2-го типу [13][14][15]. Крім того, сексопатологи вказують на склад-ність відокремлення проблеми власне ЕД від проблем статевих розладів загалом, що містять низку психоген-них порушень, головним з яких є зниження статевого потягу, а поява еректильних розладів розглядається як вторинний процес [16].Проблема визначення характеру ЕД на фоні зни-женого статевого потягу на етапі первинного огляду пацієнта дуже важлива, оскільки відповідь на питан-ня, чи пов'язаний розлад більшою мірою із супутньою соматичною патологією або зі зниженням лібідо психо-генного походження, визначає подальшу діагностичну та лікувальну тактику.Ця проблема повністю не вирішена і сьогодні, оскільки лише наприкінці 80-х років виникли інстру-© «Міжнародний ендокринологічний журнал», 2016

У статтірозглянутоклінічнийвипадок. Хворій54років на дифузнийтоксичний зобпроводиласятерапіякарбимазолом, щодозволилонормалізуватирівеньпериферичнихтиреоїднихгормонівіістотнознизитититрантитілдо рецепторівТТГ, щосвідчитьпро істотне зниженняризикувиникненнярецидивутиреотоксикозу.