Анотація. В умовах масштабного застосування Збройних сил України для стримування гібридної агресії на сході нашої країни для Європейської інтеграції, яка є основою зовнішньополітичної ідентичності України особливої ваги набуває модернізація держави, формування ефективних та дієвих Збройних сил України. За цих умов створення нової дієвої системи фізичної підготовки молоді є одним із головних елементів базового фундаменту, який забезпечить високу ефективність Збройним силам України при використанні їх за призначенням. Зважаючи на ці обставини, особливо актуальним є дослідження та формування надійних теоретико-методологічних основ, порівнюючи системи фізичної підготовки збройних сил провідних країн-членів НАТО. Мета. Порівняльний аналіз концепцій, змістового наповнення та особливостей організацій систем фізичної підготовки збройних сил провідних держав-членів НАТО. Методи. Аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури та документальних матеріалів; метод системного аналізу; хронологічний, історико-логічний, описовий методи. Результати. Загальним для реалізації основних завдань підготовки військовослужбовців НАТО є використання традиційних засобів фізичної підготовки (гімнастичні вправи, елементи легкої атлетики, плавання, спортивні ігри, єдиноборства), а також військово-прикладних вправ (рукопашний бій, метання гранат, підводне плавання, подолання перешкод). Існують і певні відмінності у застосуванні засобів військово-фізичної підготовки. Так, у підрозділах армії США окремо виділяють вправи для розвитку силової та аеробної витривалості (система кросфіт); у збройних силах Німеччини – комплекси вправ, пов’язані з небезпекою та ризиком (парашутний спорт, альпінізм); у фізичній підготовці військових Франції використовують різні види спорту. Організаційні форми фізичної підготовки в арміях країн НАТО дещо відрізняються. Спільним є наявність спеціальних курсів різної спрямованості («курс повітряно-штурмової підготовки», диверсійно-розвідувальний курс, «командо», «смуга ризику»). Незважаючи на певні відмінності у формуванні мети і завдань системи фізичної підготовки збройних сил країн Північноатлантичного альянсу, суть їх практично ідентична – розвиток фізичних і психологічних якостей, формування військово-прикладних навичок, що забезпечують виконання бойових завдань у будь-яких (у тому числі екстремальних) умовах. Ключові слова: фізична підготовка, організаційно-методичні основи, збройні сили, Північноатлантичний альянс.

Резюме. Дослідження фізичного розвитку та психофізичного стану дітей проводили з метою визначення їх готовності до шкільного навчання. Проблема підготовки дітей до школи нині набуває особливої гостроти, оскільки спостерігається зниження психофізичної готовності майбутніх школярів до навчання, що пов’язано зі зниженням рівня рухової активності дітей у зв’язку з об’єктивними чинниками (пандемія COVID-19, введення військового стану в Україні, перехід на дистанційне навчання). Мета. Дослідити вікові особливості морфо-функціонального і психофізичного стану дітей 6-го року життя. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури, спостереження, експеримент (констатувальний), тестування; психологічні методи; антропометрія, спірометрія, метод індексів; методи математичної статистики. Результати. Дослідження фізичного та психофізіологічного стану дітей 6 років дозволили отримати показники фізичного розвитку, фізичної підготовленості і пізнавальних процесів. Середньостатистичні значення морфологічних параметрів фізичного розвитку досліджуваних груп дітей знаходяться у межах вікової норми. Показники функціонального стану дихальної системи відповідають низькому рівню, що свідчить про погану вентиляцію легень і недостатній розвиток дихальної мускулатури. У ході аналізу фізичної підготовленості дітей старшого дошкільного віку було виявлено, що показники силових і координаційних здібностей відповідають середньому рівню розвитку згідно з оціночними таблицями, а показники тестування швидкісно-силових, швидкісних здібностей і гнучкості – низькому. Особливості розвитку складових пізнавальних процесів – сприймання, пам’яті, мислення, уяви та уваги – у переважної кількості дітей відповідають низькому та середньому рівням. Результати дослідження свідчать, що більшість дітей не мають виявленого пізнавального інтересу, а рівень їхніх мотивацій до навчання можна визначити як низький. Ключові слова: психофізичний розвиток, дошкільнята, готовність, шкільне навчання.

Анотація. Вступ. У теперішній час важливим напрямом політики держави є забезпечення здоров’я нації. В останні десятиріччя спостерігається неухильна тенденція до погіршення фізичної підготовленості підростаючого покоління, яка найбільш виражена в шкільний період життя. Як зазначають фахівці, в останні десятиліття у системах шкільного фізичного виховання розвинутих зарубіжних країн превалює оздоровча спрямованість, що обумовлює сприяння своєчасному психофізичному розвитку, підвищенню рівня фізичної підготовленості, зміцненню здоров’я дітей і підлітків (Круцевич, 2012; Krutsevich, Pangelova, Trachuk, Ivannik, 2019; Москаленко, Яковенко, Овчаренко, Сидорчук, 2020; Москаленко, Яковенко, Овчаренко, 2021; Трачук, Круцевич, Мамедова, 2022;). Мета дослідження - розкрити зміст і методичні особливості програми з елементами дитячого оздоровчого фітнесу та визначити її вплив на розвиток координаційних здібностей молодших школярів. Матеріали і методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури; педагогічні методи (експерименти, тестування);метод антропометрії; методи математичної статистики. Результати. У дослідженнях взяли участь 48 учнів 7-10 років ЗЗСО № 7 м. Переяслав Київської області ( 24 дівчинки і 24 хлопчики). Розроблена програма розвитку координаційних здібностей молодших школярів засобами оздоровчого фітнесу була експериментально апробована в процесі проведення уроків фізичної культури. Висновки. Отже, заняття оздоровчим фітнесом впливає на системи організму (серцево-судинну, дихальну, видільну і та ін.), знижує психічну напругу, підвищує розумову і фізичну активність та сприяє позитивному поліпшенню емоційного самопочуття. Використання оздоровчого фітнесу та спрямування його форм на розвиток навичок володіння тілом, координацію власних рухів у просторі сприятиме повноцінному розвитку координаційних здібностей. Результати проведених досліджень свідчать про ефективність застосування елементів фітнесу на заняттях з фізичної культури з метою удосконалення координаційних здібностей.

Вступ. Аналіз проблеми оптимізації системи фізичного виховання у закладах дошкільної освіти свідчить, що одним з шляхів розв’язання цієї проблеми є впровадження у практику фізкультурно-оздоровчої роботи з дошкільнятами нових прогресивних педагогічних технологій. Значну зацікавленість у цьому напрямі викликають питання застосування фізкультурно- оздоровчого потенціалу засобів аквафітнесу, змістом якого є система фізичних вправ вибіркової спрямованості в умовах водного середовища. Однак, у доступній нам літературі виразно бракує даних щодо змісту, організації та методики проведення занять аквафітнесом з дітьми дошкільного віку. Мета дослідження – визначити особливості організації та методики проведення занять аквафітнесом з дітьми дошкільного віку. Методи дослідження: теоретичний аналіз, синтез та узагальнення даних науково- методичної літератури щодо застосування аквааеробіки у процесі фізичного виховання дошкільнят. Результати. Заняття аквафітнесом здійснюють інтегративний вплив на розвиток фізичних та психоемоційних складових особистості дитини. Головними пріоритетами занять є здоров’язбереження, а також формування основних навичок плавальних рухів і вміння їх застосовувати під час виконання більш складних за координацією вправ у водному середовищі. Оновленим змістом занять є: виконання вправ у воді в парах, за допомогою партнера; повільне плавання, виконання рухів, тримаючись за нерухому опору; акробатичні і хореографічні рухи у воді; ігри у воді; імітаційні рухи. Основою побудови занять з аквафітнесу є загальні теоретичні положення, які містять сутність і фундаментальні закономірності навчання, виховання і всебічного розвитку особистості в процесі занять фізичними вправами. Висновки: проведений теоретичний аналіз з проблеми дослідження дозволив визначити організаційно-методичні особливості занять аквафітнесом з дітьми дошкільного віку.

Вступ. За останні 20 років в олімпійському русі, як і в міжнародному спортивному русі в цілому, відбулись кардинальні зміни. Зараз спорт, спортивні зв’язки стали глобальним явищем планетарного масштабу. Вступивши до якісно нового етапу свого розвитку, міжнародний спортивний рух набуває багато нових рис, які дозволяють називати його феноменом неоолімпізму. Сучасний неоолімпізм має низку характеристик, які відрізняють його від спорту попередніх десятиліть. Отже, виникає необхідність у дослідженні основних тенденцій щодо трансформацій основних проблем олімпійського руху у теперішній час. Мета дослідження – аналіз, узагальнення, систематизація та інтерпретація даних літературних джерел щодо сучасних тенденцій розвитку міжнародного олімпійського руху. Методи дослідження: теоретичний аналіз, синтез та узагальнення даних науково-методичної літератури щодо особливостей організації, проведення та характерних рис Ігор Олімпіад та зимових Олімпійських ігор (2012-2022 рр.). Результати дослідження. У теперішній час проблема політизації спорту трансформувалась наступним чином – прослідковується суттєвий вплив політики на міжнародний спортивний рух, який виявляється у наступному: існують різні політичні ідеології, як на соціальному рівні так і у спорті; часто досягнення спортсменів використовуються владою як символ державництва тієї або іншої країни; спорт вважається одним з найкращих засобів поширення серед населення національної політики та ідеології; спорт є ефективним засобом демонстрації непокори (бойкот або відмова від участі у змаганнях) з політикою своєї країни або ж іншої держави. Висновки. Основними цілями втручання політики у спорт є: підвищення міжнародного протесту завдяки перемогам на змаганнях (Олімпійські ігри, чемпіонати світу та ін.); використання спортивних досягнень для пропаганди певної ідеології серед населення певної країни та за кордоном.