Мета. На основі аналізу наукової, науково-методичної літератури визначити шляхи вирішення проблеми негативної дії екологічних чинників довкілля на екологічне здоров’я спортсменів. Методи. Теоретичний аналіз наукової літератури: узагальнення, синтез, формалізація, абстрагування. Результати. Визначено основні шляхи вирішення проблеми негативного впливу екологічних чинників довкілля, насамперед метеорологічних (метеотропна патологія), на екологічне здоров’я спортсменів, серед яких: екогігієнічна регламентація допустимої дії екологічних чинників довкілля на екологічне здоров’я спортсменів, екологізація спортивних об’єктів, гігієнічна (екогігієнічна) діагностика можливої негативної дії екологічних чинників довкілля на екологічне здоров’я спортсменів. Висновки.  Встановлено, що спортсменів, які займаються спортивною діяльністю на відкритому просторі, можна розглядати як групу екологічного ризику внаслідок негативної дії екологічних чинників довкілля на екологічне здоров’я спортсменів. Визначено основні шляхи вирішення проблеми негативного впливу екологічних чинників довкілля, насамперед метеорологічних, на екологічне здоров’я спортсменів з урахуванням «Концепції керування екологічним ризиком», серед яких: екогігієнічна регламентація допустимої дії екологічних чинників довкілля на організм спортсменів під час їхньої спортивної діяльності в умовах відкритого простору, екологізація спортивних об’єктів, гігієнічна (екогігієнічна) діагностика негативної дії екологічних чинників довкілля на екологічне здоров’я спортсменів.  Ключові слова: екологічні чинники довкілля, екологічне здоров’я спортсменів.

Мета. На основі аналізу наукової, науково-методичної літератури та інших джерел інформації визначити методологічні підходи до проведення екологічної оцінки стану антропогенних екосистем зелених зон спортивно-оздоровчих комплексів і спортивних парків. Методи. Теоретичний аналіз наукової літератури: узагальнення, синтез, формалізація, абстрагування. Результати. Окреслено методологічні підходи до проведення екологічної оцінки стану антропогенних екосистем зелених зон спортивно-оздоровчих комплексів і спортивних парків. Пропонуються підходи до визначення стандартів (норм) стану цих екосистем, які базуються на створенні стандартів (норм) антропогенних екосистем із використанням експертного підходу та розгляді їх як категорії «екосистемні регуляторні послуги» згідно з класифікацією Європейської асоціації з охорони оточуючого середовища (CICES). Висновки.  Визначено методологічні підходи до екологічної оцінки стану антропогенних екосистем зелених зон спортивно-оздоровчих комплексів та спортивних парків, які базуються на встановленні стандартів (норм) стану екосистем на основі експертного підходу до їх встановлення, на їх розгляді як категорії «екосистемні регуляторні послуги» згідно з класифікацією Європейської асоціації з охорони оточуючого середовища (CICES).

Мета роботи – на основі аналізу джерел наукової інформації визначити шляхи вирішення еколого-гігієнічних проблем сучасного харчування спортсменів. При проведенні досліджень використані методи теоретичного аналізу літератури: узагальнення, синтез, формалізація, абстрагування. Аналіз наукової літератури та інших джерел інформації показав, що еколого-гігієнічні проблеми харчування спортсменів полягають у тому, що під час складання харчових раціонів спортсменів: • не враховуються екологічні типи харчування; • недостатньо використовується харчування як засіб підвищення природної екологічної стійкості організму спортсменів до несприятливих чинників навколишнього середовища; • не контролюється надходження з їжею токсичних речовин; • відсутні фахівці-екологи, які спільно зі спортивними лікарями і дієтологами впроваджували б у практику положення екології харчування в сфері спорту. Запропоновано системний підхід, який включає: врахування екологічних типів і можливостей харчування як фактора підвищення екологічної природної стійкості організму спортсмена до дії природних небезпечних чинників; обмеження надходження до організму спортсменів токсичних речовин з їжею за рахунок ширшого використання продукції екологічного (біологічного) землеробства; використання харчування для профілактики та лікування десинхронозу; можливість вивчення дисципліни «Екологія харчування у сфері спорту» у рамках магістратури за спеціалізацією «Екологія фізичної культури і спорту».

Разработана программа преподавания спортивной диетологии в вузах физического воспитания и спорта, которая включает лекции и практические занятия, а также вопросы для самостоятельной работы студентов. В программу входят положения по задачам спортивной диетологии, основные направления ее применения для обеспечения подготовки спортсменов, вопросы практического использования спортивных диет для сохранения и повышения физической работоспособности спортсменов, положения по применению лечебно-профилактических и лечебных диет, вопросы эргогенической диететики, системы применения спортивных диет. Программа введена в учебный процесс в Национальном университете физического воспитания и спорта Украины на уровне подготовки магистров.

Мета. Провести системний аналіз наукової, науково-методичної літератури та інших джерел інформації з питань методології проведення харчової (дієтологічної) імуномодуляції і на цій основі розробити програму нутриціологічної профілактики дисфункції адаптивного імунітету у спортсменів при високих фізичних навантаженнях.  Методи. Узагальнення, синтез, формалізація, абстрагування, статистичний непараметричний персентильний метод визначення меж статистичної норми (частоти зустрічальності та тяжкості перебігу захворювань); метод визначення ступеня прямого кореляційного зв’язку із застосуванням рангового коефіцієнта Спірмена.  Результати. За результатами системного аналізу наукової, науковометодичної літератури та інших джерел інформації було розроблено програму «Здорове харчування» нутриціологічної профілактики дисфункції адаптивного імунітету у спортсменів при високих фізичних навантаженнях та показання для її застосування.  Висновки. Розроблено програму «Здорове харчування» для нутриціологічної профілактики дисфункції адаптивного імунітету спортсменів при високих фізичних навантаженнях. Показанням до її застосування є підвищена захворюваність на інфекційні хвороби та важкість їх протікання, особливо захворюваність на ГРЗ.