Мета. На основі аналізу наукової, науково-методичної літератури визначити шляхи вирішення проблеми негативної дії екологічних чинників довкілля на екологічне здоров’я спортсменів. Методи. Теоретичний аналіз наукової літератури: узагальнення, синтез, формалізація, абстрагування. Результати. Визначено основні шляхи вирішення проблеми негативного впливу екологічних чинників довкілля, насамперед метеорологічних (метеотропна патологія), на екологічне здоров’я спортсменів, серед яких: екогігієнічна регламентація допустимої дії екологічних чинників довкілля на екологічне здоров’я спортсменів, екологізація спортивних об’єктів, гігієнічна (екогігієнічна) діагностика можливої негативної дії екологічних чинників довкілля на екологічне здоров’я спортсменів. Висновки.  Встановлено, що спортсменів, які займаються спортивною діяльністю на відкритому просторі, можна розглядати як групу екологічного ризику внаслідок негативної дії екологічних чинників довкілля на екологічне здоров’я спортсменів. Визначено основні шляхи вирішення проблеми негативного впливу екологічних чинників довкілля, насамперед метеорологічних, на екологічне здоров’я спортсменів з урахуванням «Концепції керування екологічним ризиком», серед яких: екогігієнічна регламентація допустимої дії екологічних чинників довкілля на організм спортсменів під час їхньої спортивної діяльності в умовах відкритого простору, екологізація спортивних об’єктів, гігієнічна (екогігієнічна) діагностика негативної дії екологічних чинників довкілля на екологічне здоров’я спортсменів.  Ключові слова: екологічні чинники довкілля, екологічне здоров’я спортсменів.

Резюме. Встановлено, що біоритмологічні чинники організму людини становлять наукову проблему, оскільки можуть суттєво впливати на функціональний стан і спортивні результати спортсменів. Мета. Розробити методологічні підходи до проведення гігієнічної діагностики хронотипів та хронотипологічних особливостей у спортсменок. Методи. Теоретичний аналіз наукової літератури: узагальнення, синтез, формалізація, абстрагування. Результати. Розро-блено методологічні підходи до проведення гігієнічної діагностики хронотипів у спортсменок (ранковий, денний, вечірній) та їх хронотипологічних особливостей (ступінь прояву), визна-чення стану біоритмологічної адаптації до циркадних біоритмів (високий, середній та недо-статній), в тому числі і за умов високих фізичних навантажень. Вони включають визначення хронотипів та їх хронотипологічних особливостей у спортсменок з використанням спеціальної анкети, яка враховує особливості спортивної діяльності, та анкети для визначення ступеня напруженості механізмів процесу біоритмологічної адаптації, в тому числі за умов високих фізичних навантажень із застосуванням анкетно-опитувального методу, проведення аналізу фазової архітектоніки та синхронності циркадних біоритмів серцевих скорочень та температу-ри тіла для визначення стану біоритмологічної адаптації. Результати свідчать, що розроблені підходи можуть бути апробовані в дослідженнях.Ключові слова: спортсменки, гігієнічна діагностика, хронотип, хронотипологічні особливості, біоритми, біоритмологічна адаптація.

Проведена эпидемиолого-гигиеническая оценка пищевого статуса взрослых лиц с высокой физической активностью (коэфициент физической активности — 1,7), систематически (не менее года) занимающихся фитнесом, по сравнению с остальным взрослым населением Украины. В качестве показателя состояния пищевого статуса был использован индекс массы тела (ИМТ). Установлено, что большая часть людей, систематически занимающихся фитнесом, имеют нормальный ИМТ (это 85 % населения, для которого рекомендуется использовать здоровое питание как для категории «здоровые лица»), в отличие от взрослого населения Украины, для которого характерна недостаточная физическая активность со среднеевропейским уровнем распространения ожирения и излишней массой тела. Однако среди людей, систематически занимающихся фитнесом, выявлены и лица со сниженным ИМТ, что требует использования для них оздоровительного питания для коррекции массы тела.

No abstract

Резюме. Резюме. Мета. Визначити основні положення екологічної епідеміології як новітнього напряму спортивної медицини. Методи. Теоретичний аналіз наукової літератури: узагальнення, синтез, формалізація, абстрагування. Результати. Запропоновано основні положення екологічної епідеміології спорту: предмет досліджень, її специфіка як науки, мета, завдання, принципи та правила. Розглянуто перспективи викладання екологічної епідеміології спорту як дисципліни у закладах вищої освіти з фізичної культури і спорту. Зроблено висновки, що екологічна епідеміологія спорту може розглядатися як нова галузева еколого-епідеміологічна наука, так і новітній напрямок спортивної медицини. Визначено основні принципи та правила екологічної епідеміології спорту, її завдання та місце серед інших галузевих екологічних та медичних наук, таких, як екогігієна фізичної культури і спорту, спортивна медицина, екологія спорту. Ключові слова: екологічна епідеміологія спорту, екологічне здоров'я спортсменів. Ecological epidemiology as the newest direction of sports medicine