The purpose of the article is to substantiate the emergence of online culture as a new phenomenon of our time, the development of which was stimulated by the comprehensive approval of the online space as a space of existence of culture in the broad sense of this concept in the context of the COVID-19 pandemic with the reference to the cultural and philosophical ideas of the 20th-century thinkers (on the example of K. Jaspers, J. Ortega y Gasset and W. Benjamin’s ideas) and the 21st-century thinkers (on the example of E. Schmidt, J. Cohen and U. Eco’s ideas). The article outlines the main prerequisites for its rise and argues favouring the concept of “online culture” in its own right. Today, a new cultural phenomenon is being actively formed, which we mean as “online culture”. The impetus for its rapid development was the challenges common to all humanity caused by the COVID-19 pandemic, which stimulated the active search for new forms and opportunities for selfrealisation and communication by the world community. Online culture is a voluminous and multi-component phenomenon, and it has every reason to become a characteristic of contemporary culture and a new cultural form. The study uses elements of methods of hermeneutical reading of texts, comparative historical and cultural analysis of texts, as well as the method of participant observation. Conclusions. The study results show that a new stage of cultural development is currently being formed, which the authors of the study called “online culture”. The emergence of such a new cultural reality is closely linked to the online environment and digital forms of representation of cultural products. It is demonstrated that predictive reasoning about its occurrence took place in cultural and philosophical studios of the 20th and the 21st centuries, overcoming pandemic challenges by humanity; its entry becomes the realities of the present. The concept of “online culture” correlates with other cultural phenomena close to it in content and forms of representation, such as “information culture”, “digital culture”, “virtual culture”, etc. Still, it exists independently and denotes a fundamentally different cultural cross-section of the present. Now online culture is in its infancy, but the pace of its formation, inspired by the exponential development of the online space, is swift.

Мета статті — розкрити полісемантичність поняття «імерсивність»; проаналізувати наявний імерсивний досвід сучасного театрального мистецтва в контексті реалізації ним новітніх мистецьких стратегій; визначити та опрацювати теоретичне та методологічне підґрунтя імерсивності як нового поняття в сучасній естетиці, філософії мистецтва та філософії культури. Методологію дослідження сформували методи емпіричного (спостереження, порівняння, моніторингу) та теоретичного дослідження (міждисциплінарного аналізу, конкретизації, абдуктивного міркування). Висновки. На основі поєднання емпіричного та теоретичного методів здійснено аналіз трансформаційного потенціалу імерсивних практик. Надано ширшу експлікацію таким поняттям, як «імерсивність», «імерсивні практики», «імерсивний театр». Встановлено теоретичні засади дослідження культурфілософських основ імерсивності. З’ясовано, що імерсивність є способом сприйняття, який визначає зміну свідомості. Імерсивний досвід є водночас символічним і фізичним: активно залучається сучасним театром (і імерсивним, й академічним), успішно реалізує потреби людини в самозаглибленні, чуттєвості, тілесності, в утвердженні себе як гармонійної особистості. На засадах методологічних рефлексій сучасної філософії проаналізовані теоретичні основи пізнання імерсивного досвіду шляхом вивчення ідей Е. Берна, Ж. Бодріяра, Й. Гейзінги, Ж. Делеза, Ж. Дерріда, Ж. Лакана, М. Мерло-Понті, зазначено продуктивність долучення до аналізу ритуального (ігрового) та релігійного досвіду. Розкрито концептуальні смисли імерсивних практик, які в контексті плюралістичної дійсності формують основи розвитку холістичного підходу до розуміння людської ідентичності, відтворення реальності в нових формах інтелекту, почуттів і творчості. Розвиток цілісного підходу до розуміння ідентичності людини шляхом формування імерсивного досвіду сприяє глибинним трансформаціям творчого потенціалу особистості. Досліджено формування особливого ставлення до життя на основі відкритості, «занурення», інтерсуб’єктивності та тілесності з залученням досвіду імерсивних практик.

The purpose of the article is to substantiate the expediency of directing the computer-oriented learning environment to the formation of communicative competence of the future graduate of the higher education institutions. The forms of work of the university lecturer with students in the direction of formation of the communicative educational environment are described, on the example of the use of computer-based learning tools of the Moodle platform, in the process of teaching the “Philosophy” course. The following research methods are used: pedagogical observation, monitoring, analysis, generalization, concretization, systematization. The scientific novelty of the research is to study the communicative capabilities of the Moodle learning platform, ways of using them in teaching the “Philosophy” course in the university in order to form the communicative competence of future graduates and highlight the relevant experience of the Department of Philosophy and Pedagogy of Kyiv National University of Culture and Arts (KNUC&A) in attracting them to work with students. The necessity of the formation of communicative competence as the basic integral characteristic of the person, the direction of educational and training activity of the university of any profile in this direction is substantiated. It is demonstrated that the subject content of the “Philosophy” course provides the formation of communicative competence at the theoretical and practical levels. It has been studied out that Moodle platform helps to create an integrated learning environment with well-established interaction of all participants, to form the communicative competence of future graduates. Keywords: competency approach; communicative competence; computer-oriented learning environment; Moodle platform; empathic relationships; dialogic educational model; teaching the “Philosophy” course; educational experience of KNUC&A.

Мета статті — висвітлити результати напрацювань викладачів кафедри філософії і педагогіки Київського національного університету культури і мистецтв (КНУКіМ) з модернізації змістового наповнення та методики викладання курсу «Філософія» в час війни росії проти України та запровадження в Україні воєнного стану. У статті зазначено, що викладання в ЗВО курсу «Філософія» є потужним ресурсом формування у майбутнього випускника загальних компетентностей; одним із головних завдань, яким має керуватися викладач цієї дисципліни, є національно-патріотичне виховання молоді як носія української ідентичності. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну нагальність окреслених потреб стимулює до пошуку інноваційних шляхів їх реалізації в освітньому середовищі, до напрацювань та обговорень наявного навчально- методичного досвіду. Використано такі методи дослідження, як спостереження, аналіз, синтез, узагальнення, залучено елементи констатуючого та формуючого педагогічних експериментів. Наукова новизна дослідження полягає в ознайомленні освітньої спільноти із досвідом викладання на кафедрі філософії та педагогіки КНУКіМ курсу «Філософія» у воєнний час, з оновленням змістового наповнення дисципліни і методики її викладання суголосно цінностям, які актуалізувалися у зв’язку із розв’язаною росією повномасштабною війною. Висновки. З’ясовано, що оновлення курсу, утвердження в процесі його викладання думки про силу та міць українського духу, висвітлення слабкості та вразливості ворога, «дерусифікація» змісту дисципліни та методичних матеріалів, створення україномовного простору спілкування, заохочення студентів до залучення нових форм візуальної взаємодії та вербальної комунікації, активне впровадження навчальних онлайн-платформ, толерантне та об’єктивне відношення до нарахування студентам балів, — усе це в комплексі збільшує виховний потенціал дисципліни, формує загальні компетентності суспільно-патріотичного спрямування, має потужний психологічний ресурс.

The objective of the article is to highlight and analyze the pedagogical experience of the Department of Philosophy and Pedagogy of Kyiv National University of Culture and Arts (KNUC&A) in attracting the Mentimeter platform in the forming an innovative, communicative and educational environment of the higher education institutions during lectures on the example of educational course “Philosophy”. The article notes that the communicative component of the educational process has a great significance for humanitarian education in the field of culture, which is aimed at forming competencies related to creativity and using communication skills. The demand of the society for these competencies actualizes the urgency of studying the experience of using online educational platforms in the educational process of cultural and artistic education, which have significant communicative potential. The article uses such research methods as pedagogical observation and experiment, methods of analysis, synthesis and generalization. The scientific novelty of the study is to highlight the experience of the department in attracting online educational platforms to work with students during lectures (on the example of teaching in terms of distance learning). It is found that the use of the Mentimeter platform, which is used by lecturer while working with students during lectures both for educational purposes and getting feedback from students about the content of the course or lecturer’s methodological developments, significantly increases the interest of students in the materials of educational course and the learning process in general. Online surveys, created employing the platform, provide an opportunity to establish synchronous communication with students during lectures, which is extremely important for both full-time and distance institutional education. Students’ assessment of the communication and educational components of distance learning has much higher rates. Communicative practices in the educational process in the context of the pandemic are important not only for learning but also for the harmonious development of personality and overcoming the socio-psychological challenges of the time. Keywords: feedback; lecture; online survey; Mentimeter; communicative educational environment; learning experience of KNUC&A; distance learning; humanitarian education.