The purpose of the article is to analyze information technologies in education in a pandemic, to identify the main advantages and disadvantages of their use in the educational process. The following research methods were used to solve the set tasks: theoretical (study and analysis of scientific and pedagogical, psychological and pedagogical, reference, specialized literature, regulatory documentation on the topic of research, additional professional advanced training programs; analysis, comparison, classification of the information received and generalization); empirical (pedagogical experiment, observation, questionnaire survey, survey, conversation, testing); mathematical (statistical data processing). The article raises a problem that is caused by the need to find the best ways to form the digital literacy of a teacher in the process of professional development in the developing information space. Among the main problems of the information society, important are those that relate to the philosophical and pedagogical foundations of the strategy for the development of education in Ukraine, including problems related to informatization and computerization of the educational process, the emergence of the concept of digitalization of the individual. Telecommunications occupy the main place in the educational process of modern higher education. The main disadvantages and advantages of using multimedia technologies in education are analyzed.

Мета статті — розкрити полісемантичність поняття «імерсивність»; проаналізувати наявний імерсивний досвід сучасного театрального мистецтва в контексті реалізації ним новітніх мистецьких стратегій; визначити та опрацювати теоретичне та методологічне підґрунтя імерсивності як нового поняття в сучасній естетиці, філософії мистецтва та філософії культури. Методологію дослідження сформували методи емпіричного (спостереження, порівняння, моніторингу) та теоретичного дослідження (міждисциплінарного аналізу, конкретизації, абдуктивного міркування). Висновки. На основі поєднання емпіричного та теоретичного методів здійснено аналіз трансформаційного потенціалу імерсивних практик. Надано ширшу експлікацію таким поняттям, як «імерсивність», «імерсивні практики», «імерсивний театр». Встановлено теоретичні засади дослідження культурфілософських основ імерсивності. З’ясовано, що імерсивність є способом сприйняття, який визначає зміну свідомості. Імерсивний досвід є водночас символічним і фізичним: активно залучається сучасним театром (і імерсивним, й академічним), успішно реалізує потреби людини в самозаглибленні, чуттєвості, тілесності, в утвердженні себе як гармонійної особистості. На засадах методологічних рефлексій сучасної філософії проаналізовані теоретичні основи пізнання імерсивного досвіду шляхом вивчення ідей Е. Берна, Ж. Бодріяра, Й. Гейзінги, Ж. Делеза, Ж. Дерріда, Ж. Лакана, М. Мерло-Понті, зазначено продуктивність долучення до аналізу ритуального (ігрового) та релігійного досвіду. Розкрито концептуальні смисли імерсивних практик, які в контексті плюралістичної дійсності формують основи розвитку холістичного підходу до розуміння людської ідентичності, відтворення реальності в нових формах інтелекту, почуттів і творчості. Розвиток цілісного підходу до розуміння ідентичності людини шляхом формування імерсивного досвіду сприяє глибинним трансформаціям творчого потенціалу особистості. Досліджено формування особливого ставлення до життя на основі відкритості, «занурення», інтерсуб’єктивності та тілесності з залученням досвіду імерсивних практик.

Мета статті — визначити феномен культурологічної рефлексії як інтерпретанту постмодерної ідентичності людини. Актуальність статті обумовлена зверненням до культурологічної рефлексії провідних теоретиків постмодерністської культури в контексті пошуків ідентичності людини як суб’єкта культуротворчості. Проблемне поле інтерпретації провідних метафор, евристичних пошуків дескрипції модерної, постмодерної та метамодерної ідентичності людини відсилає до таких метафор, як «паломник», «турист», «бродяга», «гравець» (З. Бауман), «рефлексія туриста» (Д. Уррі), «атопос» (Т. Вермюлен і Р. ван ден Аккер). Актуальним вважаємо надати системне тлумачення постмодерністської рефлексії як синтезу суб’єктного потенціалу культуротворчості. Методологія дослідження орієнтована на компаративний та системний підходи, визначається феноменологічним та діалектичним методами, що дає можливість визначити феномен рефлексії як полімодальний образ в контексті культурних практик, зокрема туризму. Наукова новизна. Проаналізовано етнокультурний феномен політичної національної ідентичності в Україні, естетичний феномен «паломництва в часові» (за З. Бауманом) як тотальної метафори шляху, подорожі, що втрачає статус цілепокладання в культурі постмодернізму, метафору «обміну та виробництва місць» в глобальному туризмі (за Д. Уррі). Висновки. Рефлексія туриста є надзвичайно різноманітною. Це рефлексія філософів, де туристична діяльність осмислюється як культура, антропні, антропогенні ландшафти, людиновимірні, природовимірні й космологічні константи подорожування. Філософська модель формує узагальнений образ світу і людини, подорожування як моделі світу. Це культурологічна, естетична рефлексія мандрівника як цілісний образ буття. Це специфікована рефлексія а́кторів інституцій, кластерів, рекламних агентів тощо.

The purpose of the article is to identify the peculiarities of the repentance, penitence, and confession concepts’ grounds in art and philosophy, to characterise examples of the reflection of these concepts in art. Research relevance. A necessary component of philosophical reasoning, cultural studies and everyday life practices is the rethinking of many concepts of moral consciousness. Reasoning on ethical values is essential in all cultures and at all times. The topics of moral guest, self-deepening and purification are relevant today. Turning to the analysis of the reflection of such concepts as confession, repentance, penitence in culture and art requires research attention. The research methodology is based on general scientific and special methods of knowledge, in particular analysis, synthesis, the logical method and the method of generalisation. The scientific novelty is in revealing the concept of repentance in the confessional grounds of philosophy and literature — as a primordial and constant concern of the human spirit for itself. Conclusions. It is revealed that remorse arises when, having committed a fundamentally wrong act, a person recognises it as a violation of the moral law and condemns it, but does not have the strength to condemn themself so much as to renounce entirely the passion that led to the crime, so they do not seek real transformations of their soul. The article has demonstrated that spiritual quest, a person’s ascent through moral self-improvement, occur in a person at any period of their life. It is proved that the emphasis on conscience, a person’s moral self-purification, repentance has been inherent in the national cultural tradition since Kyivan Rus. And in the following centuries, this moral attitude was decisive in the spiritual life of our ancestors many times, returning hope in difficult historical moments. It is generalised that a sincere search for the ways of the good and genuine repentance and confession is possible to others and oneself.

The objective of the article is to highlight and analyze the pedagogical experience of the Department of Philosophy and Pedagogy of Kyiv National University of Culture and Arts (KNUC&A) in attracting the Mentimeter platform in the forming an innovative, communicative and educational environment of the higher education institutions during lectures on the example of educational course “Philosophy”. The article notes that the communicative component of the educational process has a great significance for humanitarian education in the field of culture, which is aimed at forming competencies related to creativity and using communication skills. The demand of the society for these competencies actualizes the urgency of studying the experience of using online educational platforms in the educational process of cultural and artistic education, which have significant communicative potential. The article uses such research methods as pedagogical observation and experiment, methods of analysis, synthesis and generalization. The scientific novelty of the study is to highlight the experience of the department in attracting online educational platforms to work with students during lectures (on the example of teaching in terms of distance learning). It is found that the use of the Mentimeter platform, which is used by lecturer while working with students during lectures both for educational purposes and getting feedback from students about the content of the course or lecturer’s methodological developments, significantly increases the interest of students in the materials of educational course and the learning process in general. Online surveys, created employing the platform, provide an opportunity to establish synchronous communication with students during lectures, which is extremely important for both full-time and distance institutional education. Students’ assessment of the communication and educational components of distance learning has much higher rates. Communicative practices in the educational process in the context of the pandemic are important not only for learning but also for the harmonious development of personality and overcoming the socio-psychological challenges of the time. Keywords: feedback; lecture; online survey; Mentimeter; communicative educational environment; learning experience of KNUC&A; distance learning; humanitarian education.