The purpose of the article is to substantiate the emergence of online culture as a new phenomenon of our time, the development of which was stimulated by the comprehensive approval of the online space as a space of existence of culture in the broad sense of this concept in the context of the COVID-19 pandemic with the reference to the cultural and philosophical ideas of the 20th-century thinkers (on the example of K. Jaspers, J. Ortega y Gasset and W. Benjamin’s ideas) and the 21st-century thinkers (on the example of E. Schmidt, J. Cohen and U. Eco’s ideas). The article outlines the main prerequisites for its rise and argues favouring the concept of “online culture” in its own right. Today, a new cultural phenomenon is being actively formed, which we mean as “online culture”. The impetus for its rapid development was the challenges common to all humanity caused by the COVID-19 pandemic, which stimulated the active search for new forms and opportunities for selfrealisation and communication by the world community. Online culture is a voluminous and multi-component phenomenon, and it has every reason to become a characteristic of contemporary culture and a new cultural form. The study uses elements of methods of hermeneutical reading of texts, comparative historical and cultural analysis of texts, as well as the method of participant observation. Conclusions. The study results show that a new stage of cultural development is currently being formed, which the authors of the study called “online culture”. The emergence of such a new cultural reality is closely linked to the online environment and digital forms of representation of cultural products. It is demonstrated that predictive reasoning about its occurrence took place in cultural and philosophical studios of the 20th and the 21st centuries, overcoming pandemic challenges by humanity; its entry becomes the realities of the present. The concept of “online culture” correlates with other cultural phenomena close to it in content and forms of representation, such as “information culture”, “digital culture”, “virtual culture”, etc. Still, it exists independently and denotes a fundamentally different cultural cross-section of the present. Now online culture is in its infancy, but the pace of its formation, inspired by the exponential development of the online space, is swift.

The purpose of the article is to substantiate the expediency of directing the computer-oriented learning environment to the formation of communicative competence of the future graduate of the higher education institutions. The forms of work of the university lecturer with students in the direction of formation of the communicative educational environment are described, on the example of the use of computer-based learning tools of the Moodle platform, in the process of teaching the “Philosophy” course. The following research methods are used: pedagogical observation, monitoring, analysis, generalization, concretization, systematization. The scientific novelty of the research is to study the communicative capabilities of the Moodle learning platform, ways of using them in teaching the “Philosophy” course in the university in order to form the communicative competence of future graduates and highlight the relevant experience of the Department of Philosophy and Pedagogy of Kyiv National University of Culture and Arts (KNUC&A) in attracting them to work with students. The necessity of the formation of communicative competence as the basic integral characteristic of the person, the direction of educational and training activity of the university of any profile in this direction is substantiated. It is demonstrated that the subject content of the “Philosophy” course provides the formation of communicative competence at the theoretical and practical levels. It has been studied out that Moodle platform helps to create an integrated learning environment with well-established interaction of all participants, to form the communicative competence of future graduates. Keywords: competency approach; communicative competence; computer-oriented learning environment; Moodle platform; empathic relationships; dialogic educational model; teaching the “Philosophy” course; educational experience of KNUC&A.

Мета статті — висвітлити результати напрацювань викладачів кафедри філософії і педагогіки Київського національного університету культури і мистецтв (КНУКіМ) з модернізації змістового наповнення та методики викладання курсу «Філософія» в час війни росії проти України та запровадження в Україні воєнного стану. У статті зазначено, що викладання в ЗВО курсу «Філософія» є потужним ресурсом формування у майбутнього випускника загальних компетентностей; одним із головних завдань, яким має керуватися викладач цієї дисципліни, є національно-патріотичне виховання молоді як носія української ідентичності. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну нагальність окреслених потреб стимулює до пошуку інноваційних шляхів їх реалізації в освітньому середовищі, до напрацювань та обговорень наявного навчально- методичного досвіду. Використано такі методи дослідження, як спостереження, аналіз, синтез, узагальнення, залучено елементи констатуючого та формуючого педагогічних експериментів. Наукова новизна дослідження полягає в ознайомленні освітньої спільноти із досвідом викладання на кафедрі філософії та педагогіки КНУКіМ курсу «Філософія» у воєнний час, з оновленням змістового наповнення дисципліни і методики її викладання суголосно цінностям, які актуалізувалися у зв’язку із розв’язаною росією повномасштабною війною. Висновки. З’ясовано, що оновлення курсу, утвердження в процесі його викладання думки про силу та міць українського духу, висвітлення слабкості та вразливості ворога, «дерусифікація» змісту дисципліни та методичних матеріалів, створення україномовного простору спілкування, заохочення студентів до залучення нових форм візуальної взаємодії та вербальної комунікації, активне впровадження навчальних онлайн-платформ, толерантне та об’єктивне відношення до нарахування студентам балів, — усе це в комплексі збільшує виховний потенціал дисципліни, формує загальні компетентності суспільно-патріотичного спрямування, має потужний психологічний ресурс.

Adnotacja. W artykule wyjaśniono możliwości kompleksowego pomiaru efektywności wykorzystania narzędzi komunikacji online do budowania osobistej marki HR dyrektora firmy. Autor określa istotę takiej skuteczności i identyfikuje główne wskaźniki efektywności wykorzystania tych narzędzi komunikacji. Pierwsza grupa tych wskaźników obejmuje wszystkie dane charakteryzujące poziom zaspokojenia potrzeb HR dyrektora firmy (wskaźniki zgodności wyników budowy marki osobistej z planowanymi wskaźnikami: kształtowanie i wzmacnianie pożądanego wizerunku HR dyrektora firmy w środowisku cyfrowym; poziom dostosowania wykorzystania narzędzi komunikacji online do misji marki osobistej; częstotliwość, objętość, typ, rodzaj i zawartość treści, które produkuje dyrektor HR firmy itd.). Druga grupę wskaźników stanowią dane charakteryzujące poziom zaspokojenia potrzeb grupy docelowej marki HR dyrektora firmy. Wnioski z artykułu podsumowują wyniki badania.

<p><strong><em>Purpose of the study</em></strong><em>. This study identifies the main factors that influence the success of building a personal brand.</em></p><p><strong><em>Research methodology</em></strong><em>. To conduct a comprehensive study of personal brand-building success factors, various research methods were employed. These methods included analysis and synthesis to examine reality, reception, and generalization to gather relevant information. They also included the descriptive method to provide a detailed account of the research subject. In addition, they included a systematic approach to ensure a structured and organized investigation. These methodological approaches were chosen to facilitate a thorough understanding of personal brand-building factors.</em></p><p><strong><em>Results: </em></strong><em>The findings of the article indicate that the factors influencing the success of building a personal brand can be categorized into positive and negative factors. The study substantiates that the main positive factors include the authenticity of the personal brand, effective utilization of communication tools to enhance brand awareness, demonstration of expertise in a specific field or niche, maintaining stability and regularity in brand-building efforts to sustain audience interest, and the individual’s ability to adapt. On the other hand, negative factors encompass a lack of brand integrity and consistency arising from the absence of a brand strategy or inconsistent implementation, inadequate management of brand reputation, rigidity, low-quality content, and the presence of fake information. The study establishes that both positive and negative factors should be effectively considered during the subjective analysis phase, particularly in the development of the personal brand concept. </em></p><p><strong><em>The scientific novelty </em></strong><em>of the obtained results lies in the identification and reevaluation of the key factors that can have a positive or negative impact on the process of building a successful personal brand. This study offers a fresh perspective and insights into understanding these factors. </em></p><p><strong><em>Practical meaning. </em></strong><em>This research applies to individuals from various professional backgrounds, such as journalists, writers, artists, HR specialists, and others (these individuals are involved in or interested in creating a personal brand). The findings and analysis provided in the article can serve as a valuable resource. It provides practical guidance and strategies for individuals seeking to establish and develop their personal brands effectively.<strong></strong></em></p><p><strong><em>Key</em></strong><strong><em> </em></strong><strong><em>words:</em></strong><em> building a personal brand, online communication tools, personal brand, social communications, social media. </em></p>