Стаття присвячена проблемі впливу депривації на психіку й особистість військовослужбовців, які виконують завдання у відриві від основних сил, та в умовах полону. З’ясовано особливості впливу психічної, сенсорної, когнітивної, емоційної, депривації сну, сімейної, екзистенційної депривації. Визначено зовнішні та внутрішні деприваційні фактори, що чинять негативний вплив на військовослужбовця в екстремальних умовах діяльності. До зовнішніх факторів належать ізоляція, відсутність належних соціально-побутових умов, невизначеність і небезпека, швидкоплинність змін бойової обстановки, обмеження в часовому еквіваленті, високий ступінь ризику, новизна бойової обстановки, недовіра в ланці субординації згори – донизу та знизу – догори. Серед внутрішніх деприваційних факторів виділено високий рівень амбівалентності та сумніву, виражені ананкастичні властивості, схильність до сугестії, високий рівень тривожності й низький рівень стресостійкості, невміння бачити картину в цілому, відсутність попереднього досвіду бойових дій або негативний попередній досвід, низький рівень критичного та креативного мислення.

Приналежність до певної соціальної групи, прийняття нею, ідентифікація з її членами, потреба у спілкуванні та любові, самореалізація у соціальному середовищі є базовими соціальними потребами особистості, обмеження або позбавлення яких породжує соціальну депривацію. Статтю присвячено теоретичному дослідженню проблеми профілактики соціальної депривації особистос- ті. Доведено, що в сучасному суспільстві та соціальних умовах її може переживати будь-яка людина. Соціальну депривацію розглянуто з боку обмеження соціальних потреб та соціальних контактів чи обмеження можливос- тей для їх задоволення, ізоляції або самоізоляції, порушення соціальних норм, прийнятих у суспільстві чи в пев- ному соціальному середовищі, обмеження можливостей для повноцінної соціалізації особистості, тривалого (короткотривалого) повного або часткового позбавлення людини соціальних потреб. Виокремлено джерела соціальної депривації. Охарактеризовано явище соціальної самодепривації. Підтвер- джено їхній негативний вплив на саму особистість, що породжує видозміну її характеристик, поведінку людини, розвиток особистості. Профілактику соціальної депривації визначено як комплекс соціальних і психолого-педагогічних заходів, спря- мованих на задоволення соціальних потреб людини, розширення кола її соціальних контактів, повноцінну соці- алізацію особистості в певному соціальному середовищі, а також попередження порушення соціальних норм, формування позитивних соціальних якостей і цінностей. Окреслено зміст первинної та вторинної профілактики соціальної депривації особистості, описано її стратегії й моделі. У межах стратегії запобігання та подолання проаналізовано моделі поширення фактичних знань, формуван- ня здорового способу життя, навчання позитивної поведінки, соціального впливу, стримування, ствердження моральних принципів. У межах стратегії нормалізації охарактеризовано зміст моделей контрольованого впливу й зменшення шкоди.

У статті з’ясовано сутність риторичної підготовки, показано її місце у формуванні готовності викладача до ораторської діяльності. Риторику представлено як науку, що вивчає закони та особливості ефективного публічного мовлення, підготовки й виголошення публічних промов із метою досягнення бажаного інформаційного, когнітивного, емоційного та поведінкового впливу оратора на аудиторію; науку, що встановлює закономірності ораторської діяльності та публічної комунікації викладача. Доведено її вагому роль у формуванні риторичної особистості викладача. Риторичну підготовку охарактеризовано як процес здобуття риторичних знань, оволодіння ораторським мистецтвом і красномовством; комплекс заходів, спрямованих на формування готовності викладача до ораторської діяльності, досягнення ораторської майстерності. Перевагами риторичної підготовки визначено формування готовності викладача до ораторської діяльності, забезпечення ефективності його освітньо-наукової (викладацької) діяльності, розвиток soft skills, побудова продуктивної взаємодії з аудиторією, налагодження плідного педагогічного спілкування зі слухачами (студентами, курсантами), формування позитивного педагогічного іміджу, підвищення конкурентоспроможності науково-педагогічного працівника, зростання його як лідера в ролі оратора (лектора, спікера), який через ораторську діяльність створює майбутнє для слухачів. З’ясовано, що риторична підготовка є безперервним процесом оволодіння риторичними знаннями, ораторським мистецтвом і красномовством через систематичну практику публічних виступів. Вона здійснюється через формальну (вивчення курсу риторики у процесі здобуття освіти), неформальну (курси, тренінги, семінари, майстерні, вебінари з ораторського мистецтва, техніки мовлення, лідерства) та інформальну (читання літератури, перегляд лекцій, відеоуроків, консультування з фахівцями, безпосередньо публічні виступи) освіту.

The modern teacher character: genuineness and fakenessThe article answers the main question: how can a modern teacher in the era of information society and significant technological development, access to an insane amount of information, preserve and reveal authenticity, and achieve significant success through self-realization and self-fulfillment in the educational and scientific activities. The figures of three teachers are revealed: real, ordinary, and fake. It is shown which of them produces ideas, implements innovations, understands the real value of pedagogical activity, and has concrete work results that students (cadets) want to see in the audience.A real teacher stands out from the crowd. The real teacher thinks and works differently, the person is motivated for success, has personal responsibility for the effectiveness of the educational and scientific activities (as from his side and from the student' side), realizes his aspirations in it, inspires others, and achieves the goal again. His/her personality is a source of inspiration, ideas, dreams, and goals for others, because the real teacher contains both modernity, efficiency, curiosity, and demand.The real teacher activity is characterized by action, originality, creation and transfer of unique knowledge, enthusiasm and dedication to scientific work. The students (cadets) needs for him are higher than his/ her own so the real teacher is permanently in creative search. Unique knowledge creation and achieving systematic goals requires daily work that brings satisfaction, joy, and happiness. The real teacher works according to his/her vocation, developing the state intellectual potential. The best PR for him/ her is a real result, which is why his/her training sessions and speeches remain in the memory of the students and his/her work is used by others. The real teacher reflects success, professionalism, leadership, self-sufficiency, and life fullness through a professional activity.

Однією з основних ознак сучасної освіти є її розвиток на основі інновацій. Сьогодні більшість учених здійснюють творчий пошук інноваційних методів навчання, що забезпечать ефективність ораторської діяльності викладача, продуктивну взаємодію з аудиторією, оригінальність і цікавість навчальних занять, дадуть змогу досягнути ґрунтовних результатів навчання за короткий проміжок часу. Інноваційні методи навчання сприяють інтенсифікації та оптимізації освітнього процесу, стимулюють активність слухачів (курсантів, студентів), спонукають їх до творчого пошуку, формують активний пізнавальний інтерес, сприяють розвитку творчого мислення. У статті проведено аналіз інноваційних методів навчання, що використо- вуються науково-педагогічними працівниками в освітньому процесі й запропоно- вано до розгляду методи, що застосовуються авторами статті в ораторській діяльності під час викладання психологічних і педагогічних дисциплін у вищому військовому навчальному закладі. Вони покликані зробити навчальні заняття цікавішими, викликати допитливість в аудиторії, занурити її в конструктивне комунікативне середовище, що забезпечує розвиток soft skills, показати різнома- нітність та оригінальність підходів викладача, створити ситуації позитивного очікування для слухачів (курсантів, студентів), інформаційне особистісно орієнтоване навчальне середовище, творчу атмосферу, навчання, в основі якого лежать інтерес, переконання, установка як вищі мотиви. Більшість із них дають змогу здійснювати контроль та оцінювання знань і навчальних досягнень слуха- чів (курсантів, студентів), перевірку рівня розуміння й засвоєння навчального контенту, перетворити його з нудних традиційних опитувань у цікаву пізна- вальну гру. Запропоновані та описані нами методи (публічний виступ, метод запитань, термінологічний диктант, експрес-опитування, складання плану відповіді, прес- конференція, інтерв’ю, есе за книгою, кросворд, квест, тестування, орієнтоване на практику, метод само та взаємоконтролю) не лише урізноманітнюють освітній процес, а й збагачують самого викладача.