No abstract

ВСТУП. Ожиріння, як глобальну епідемію, на даний час спостерігають як у розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються [1][2][3]. У 2008 р. понад 1,4 мільярда дорослих людей мали над-лишкову масу, з них приблизно 500 мільйонів хворіли на ожиріння, підтверджуючи, що в усьо-му світі поширеність ожиріння зросла вдвічі з 1980 до 2008 р. За даними ВООЗ, надмірну масу тіла мають до 30 % жителів планети, що дозво-ляє охарактеризувати дану хворобу як нову неінфекційну "епідемію" ХХІ ст. [4]. У США понад 50 % населення має надлишкову масу тіла, з них ожиріння виявляють у 35 % жінок і 31 % чоловіків. Так, в Америці збільшення кількості пацієнтів з ожирінням почалося ще в 1978 р. і триває донині, набуваючи епідемічних масшта-бів [5]. В Європі захворюваність на ожиріння досягає: 20 % -у Швейцарії, болгарії, Італії, Франції, Іспанії, 30 % -у Німеччині, Фінляндії, Великій британії і 40 % -в Румунії. Зростання кількості людей з надмірною масою тіла відзна-чають в Японії, Китаї і Кореї, де проблема ожи-ріння ще недавно не була настільки актуальною.У Великій британії було підраховано, що майже 61,3 % дорослого населення мають над-лишкову масу або ожиріння. Поточна вартість лікування захворювань, що пов'язані з ожирін-ням, приблизно становить 5 мільярдів фунтів стерлінгів на рік, і ця цифра подвоїться до 2050 р.[6]. У Канаді частота ожиріння практично подвої-лася -від 14 % в 1978-1979 рр. до 26 % у 2009-2011 рр., причому 2 % чоловіків та 5 % жінок мають індекс маси тіла понад 40. Загалом більше двох третин канадійських чоловіків (67 %)

Резюме. Сучасні погляди на проблему коморбідності хронічного пародонтиту показали взаємозв’язок між запальними та дистрофічно-запальними захворюваннями тканин пародонта і соматичною патологією, у тому числі й ендокринними захворюваннями. При цьому ступінь ураження пародонта виявляється тим більше, чим тяжчим і тривалішим є перебіг соматичної патології, що обґрунтовує необхідність детальнішого вивчення механізмів впливу коморбідних станів на перебіг пародонтиту. Мета дослідження – проаналізувати характер змін гуморального імунітету й концентрації цитокінів у ротовій рідині хворих на коморбідний перебіг хронічного пародонтиту із цукровим діабетом 2 типу. Матеріали і методи. Проведено обстеження 20 практично здорових осіб (контрольна група), 36 хворих із клінічно встановленим діагнозом цукрового діабету (ЦД) 2 типу, 32 пацієнтів із підтвердженим діагнозом хронічного пародонтиту (ХП) і 32 хворих із поєднаним ЦД і ХП. Вміст основних класів імуноглобулінів у ротовій рідині sIgA й IgG встановлювали за G. Manchini, рівень цитокінів імуноферментним методом на апараті «Stat Fax Plus» відповідно до протоколу виробника. Результати досліджень та їх обговорення. У ротовій рідині встановлено вірогідне зниження рівня sIgA, зокрема у другій групі в 1,27 раза, третій – в 4,98 раза і четвертій – в 7,48 раза; рівень IgG був вірогідно вищий у другій групі – в 1,62 раза відповідно, у третій – в 2,29 раза і у четвертій – у 3,35 раза відповідно контрольних значень (р<0,01). Найвищі значення місцевих прозапальних цитокінів зафіксовані у пацієнтів із поєднаним перебігом ЦД 2 типу та ХГП, тоді як найнижчі показники – у хворих на ЦД 2 типу. Концентрація протизапального IL4 статистично значимо зменшувалася у другій групі – на 20,4 %, у третій – на 44,2 % і в четвертій – на 57,9 % стосовно контролю (р<0,05). Висновки. При хронічному пародонтиті на тлі цукрового діабету 2 типу вірогідних змін зазнають локальна гуморальна ланка імунної системи й місцевий цитокіновий статус.

Резюме. Системні зміни при цукровому діабеті можуть спричиняти локальні патологічні процеси, у тому числі з боку природженої імунної системи та адаптивної гуморальної імунної відповіді, які причетні до розвитку пародонтиту. Тому на даному етапі дослідження виникла необхідність більш глибшого вивчити механізми розвитку і перебігу хронічного генералізованого пародонтиту на тлі цукрового діабету. Мета дослідження − з’ясувати характер реакції гуморальної ланки адаптивного імунітету в пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом, цукровим діабетом 2 типу та при їх поєднанні. Матеріали і методи. Проведено обстеження 20 практично здорових осіб (контрольна група), 36 хворих із клінічно встановленим діагнозом цукрового діабету 2 типу (ЦД), 32 пацієнтів із підтвердженим діагнозом хронічного генералізованого пародонтиту (ХГП) і 32 хворих з поєднаним ЦД і ХГП (четверта група). Вміст основних класів імуноглобулінів IgА, IgG і IgM встановлювали за G. Manchini, рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) − за методом В. Гашкової у модифікації Ю. Гриневича. Результати досліджень та їх обговорення. Рівень IgA й IgG у дослідних групах був вірогідно вищим стосовно даних контрольної групи. Рівень IgМ у другій групі був статистично значимо нижчий у 1,2 раза, а в третій і четвертій групах він був вірогідно вищий відповідно в 1,7 і 1,2 раза. Про те що ЦД 2 типу ускладнює перебіг пародонтиту свідчить і концентрація імунних комплексів. При цьому найнижчий рівень ЦІК виявлено в групі хворих із ХГП, а найвищий − при поєднанні патологій. Висновки. При хронічному генералізованому пародонтиті на тлі цукрового діабету 2 типу суттєвих змін зазнає гуморальна ланка адаптивної імунної системи, свідченням чого є підвищення в сироватці крові концентрації імуноглобулінів класів А, М, G та циркулюючих імунних комплексів.

Мета: проаналізувано особливості поєднаного перебігу хронічного обструктивного захворювання легень (ГХ) ІІ стадії та гіпертонічної хвороби ІІ стадії в гендерному аспекті.Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано 420 історій хвороб пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні у  пульмонологічному відділенні Тернопільської університетської лікарні з діагнозом «хронічне обструктивне захворювання легень» (ХОЗЛ) протягом 2014 і 2016 рр.Результати. Серед пацієнтів з ХОЗЛ переважали особи чоловічої статі (65,95 %). Розподіл за статтю пацієнтів з ХОЗЛ II стадії виглядає наступним чином: чоловіки – 59,86 %, жінки – 40,14 %.Висновки. Серед пацієнтів з ХОЗЛ II стадії 28, 67 % хворих не мали супутньої патології, 27,27 % - перебіг основного захворювання поєднувався з гіпертонічною хворобою II стадії, 43,36 % - ХОЗЛ поєднувався з іншими захворюваннями. Аналіз отриманих даних за гендерною ознакою вказує на переважання у пацієнтів чоловічої статі коморбідності ХОЗЛ з іншими патологіями, причому найчастіше (у 33 % хворих) з гіпертонічною хворобою. В осіб жіночої статі, хворих на ХОЗЛ, окрім гіпертонічної хвороби, з високою частотою зустрічалась ішемічна хвороба серця й захворювання ендокринної системи.