1 Запорізький державний медичний університет, Україна, 2 ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України»Мета роботи -виявити та дослідити cтруктуру коморбідних психопатологічних порушень у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу.Матеріали та методи. Обстежили 543 особи, які хворі на ЦД 2 типу. Середній вік хворих становив 56,2 ± 0,65 року. Пацієнтів поділили на три групи за ступенем тяжкості цукрового діабету. Перша клінічна група (КГ-1) -57 хворих на ЦД 2 типу легкого ступеня тяжкості, які проходили амбулаторне лікування; середній вік у групі становив 51,8 ± 1,28 року. Друга клінічна група (КГ-2) -312 хворих на ЦД 2 типу середнього ступеня тяжкості, які проходили стаціонарне лікування; середній вік у групі -55,1 ± 1,12 року. Третя клінічна група (КГ-3) -174 хворих на ЦД 2 типу важкого ступеня тяжкості, які проходили стаціонарне лікування; середній вік у групі -61,8 ± 0,85 року. Методи дослідження: клініко-анамнестичний, клініко-психопатологічний, статистичний.Результати. Встановлено частоту зустрічальності непсихотичних психічних порушеннь різного ступеня вираженості у хворих на цукровий діабет 2 типу на рівні 94,11 %, серед них в 91,16 % -психогенного генезу.Встановлено зворотно пропорційну кореляційну залежність між ступенем тяжкості цукрового діабету 2 типу та відсутністю коморбідних психопатологічнх проявів (r s = -0,3416, p < 0,01). Виявлено, що домінуючими психопатологічними синдро-мами серед усіх хворих на цукровий діабет 2 типу були психоорганічний (62,43 %), диссомнічний (60,86 %), астенічний (55,58 %) та тривожний (43,05 %) синдроми. Встановлено структуру домінуючих психопатологічних синдромів залежно від ступеня тяжкості цукрового діабету 2 типу: у КГ-1 домінували диссомнічний (36,84 %), тривожний (31,58 %), психо-органічний (21,05 %) синдроми; в КГ-2 -психоорганічний (65,38 %), астенічний (40,38 %), диссомнічний (38,46 %), три-вожний (37,82 %); в КГ-3 -диссомнічний (97,70 %), астенічний (89,08 %), психоорганічний (70,69 %), тривожний (48,28 %) синдроми. Виявлено вірогідне превалювання серед усіх груп дослідження істеричного (χ 2 = 13,416, p < 0,01) і фобічного синдромів (χ 2 = 6,161, p < 0,05) у КГ-1 порівняно з КГ-2 та КГ-3 та астенічного (χ 2 = 162,663, p < 0,01), тривожного (χ 2 = 7,177, p < 0,05), депресивного (χ 2 = 13,298, p < 0,01), диссомнічного (χ 2 = 171,058, p < 0,01), іпохондричного (χ 2 = 19,331, p < 0,01), психоорганічного синдромів (χ 2 = 47,830, p < 0,01) в КГ-3 порівняно з КГ-1 і КГ-2. Встановлено пряму кореляційну залеж-ність між ступенем тяжкості цукрового діабету 2 типу та наявністю у клінічній картині астенічного (r s = 0,4033, p < 0,01) та психоорганічного (r s = 0,2344, p < 0,01) синдромів і зворотну кореляційну залежність між ступенем тяжкості цукрового діабету 2 типу та наявністю у клінічній картині хворих істеричного синдрому (r s = -0,1444, p < 0,01).Висновки. У результаті дослідження встановили частоту зустрічальності та генез непсихотичних психічних порушень різного ступеня вираженості у хворих на ЦД 2 типу. Встановлені кореляційні залежності між ступене...

The features of the pathogenesis and course of type 2 diabetes mellitus and diseases of the cardiovascular system comorbid with it are considered in patients of elderly and old age – coronary artery disease, arterial hypertension, chronic heart failure. The leading role of insulin resistance, hyperglycemia and dyslipidemia in the development of metabolic, homeostatic disorders, the formation of oxidative stress and endothelial dysfunction, which, together with age-related changes in the body, contribute to the progression of type 2 diabetes mellitus and microvascular complications, primarily diabetic cardiomyopathy. Particular attention is paid to the relationship between cognitive impairment, type 2 diabetes mellitus and chronic heart failure. The main factors that worsen the course and prognosis of type 2 diabetes mellitus in elderly patients, in particular, hypertension, atrial fibrillation, diabetic polyneuropathy, nephropathy, and other concomitant diseases, have been identified. Lack of compensation for type 2 diabetes due to metabolic disorders leads to the development of diabetic cardiovascular autonomic neuropathy, diabetic cardiomyopathy along with the progression of atherosclerotic lesions of different localization. The course of type 2 diabetes in these patients is often complicated by geriatric syndrome, which contains a set of cognitive impairment, senile weakness, depression, functional disorders, polymorbidity. Cognitive disorders negatively affect the course of type 2 diabetes and its complications, significantly disrupting the process of teaching patients the methods of self-control, following the advice of a doctor. It is noted that the management of this category of patients should be individual and include adequate correction of hyperglycemia to prevent microvascular complications and hypoglycemic conditions, as well as reduce cardiovascular mortality and maintain quality of life. Rational selection of drugs, taking into account the factors that determine their impact on the body of elderly patients with type 2 diabetes mellitus and possible adverse drug reactions, will increase the effectiveness and safety of drug therapy in such patients. Optimizing therapeutic approaches for elderly patients with type 2 diabetes requires effective changes in the health care system to provide them with comprehensive medical and social care according to their special needs

Purpose of the study. The goal of the present study was to evaluate the effect of low dosed statins (rosuvastatin 10 mg/day) on the state of lipid and carbohydrate metabolism, insulin levels, vascular endothelial function, and markers of systemic inflammation in patients with ischemic heart disease in combination with diabetes mellitus. Materials and research methods. We examined 83 patients with ischemic heart disease and type 2 diabetes mellitus aged 44 to 78 years (mean age was (56,8 ± 3,4) years). For all patients, the fasting glucose level was determined, the HOMA index, the levels of total cholesterol, low density lipoproteins, very low density lipoproteins, high density lipoproteins and triglycerides in the blood, the concentration of C-reactive protein, and the content of pro-inflammatory cytokines in the blood serum were calculated. To study the function of the endothelium, dopplerography of the brachial artery was used according to the D.S. Celermajer. All patients received IHD therapy according to generally accepted standards. The drugs were used against the background of stable oral hypoglycemic therapy. As cholesterol-lowering therapy, rosuvastatin was prescribed at a dose of 10 mg/day for 3 months. Results. During the study, it was noted that in patients with coronary artery disease in combination with type 2 diabetes mellitus on the background of hyperand dyslipidemia, elevated levels of insulin and glucose, dysfunction of the vascular endothelium was revealed. Vascular endothelial dysfunction had a close correlation with markers of systemic inflammation, which was exacerbated by the presence of insulin resistance. While taking rosuvastatin at a dose of 10 mg/day, in addition to a sufficient lipid-correcting effect, there was a decrease in the level of IR, activity of systemic inflammation and improvement in the function of the vascular endothelium, which ensures the correction of additional risk factors in patients with coronary artery disease in combination with type 2 diabetes. Conclusions. In patients with ischemic heart disease in combination with type 2 diabetes mellitus on the background of hyperand dyslipidemia, elevated levels of insulin and glucose, dysfunction of the vascular endothelium was revealed. Dysfunction of the vascular endothelium is closely correlated with markers of systemic inflammation, which is exacerbated by the presence of insulin resistance. Against the background of taking rosuvastatin at a dose of 10 mg/day, in addition to a sufficient lipid-correcting effect, a decrease in the level of IR, activity of systemic inflammation and an improvement in the function of the vascular endothelium were noted, which ensures the correction of additional risk factors in patients with coronary artery disease in combination with type 2 diabetes.

* Дослідження виконано в межах наукової тематики кафедри психіатрії, психотерапії, загальної та медичної психології, наркології та сексології Запорізького державного медичного університету МОЗ України «Коморбідність психічної та іншої патології» (номер державної реєстрації 0117U006966), Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України «Порушення психічного здоров`я в умовах соціального стресу: клінічна феноменологія, предиктори формування, система психодіагностики, психотерапії і психологічної реабілітації» (номер державної реєстрації 0120U101490). Установою, що фінансує дослідження, є МОЗ України. Автори гарантують повну відповідальність за все, що опубліковано в статті. Автори гарантують відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при виконанні роботи та написанні статті. Рукопис надійшов до редакції 7.12.2019.

Вступ. Ревматоїдний артрит (РА) — одне з найбільш частих автоімуних ревматичних захворювань. Наявність депресивної симптоматики разом із тяжким перебігом ревматичного захворювання сприяє зростанню ризику втрати працездатності. Мета: вивчення змін нейропсихологічних показників депресії у пацієнтів із РА, різних за тривалістю та характером перебігу захворювання. Матеріал і методи. Нами було проведено обстеження 60 осіб молодого та середнього віку, серед яких 40 пацієнтів із РА, а 20 становили контрольну групу практично здорових осіб. Середній вік — 47,7 ± 10,8 року. Пацієнти з РА були поділені на групи залежно від тривалості та характеру перебігу захворювання. Усі пацієнти пройшли клініко-неврологічне, клініко-лабораторне і клініко-інструментальне обстеження, нейропсихологічне тестування. Результати. Дані нейропсихологічного тестування вказали, що у пацієнтів із серопозитивним варіантом перебігу переважав великий депресивний епізод на відміну від пацієнтів серонегативної групи, у якій частіше зустрічався середній депресивний епізод. При цьому в обстежених пацієнтів із РА загалом переважали прояви депресії у вигляді малого депресивного епізоду. Висновок. Серед пацієнтів, які хворіли на РА менше ніж 10 років, ступінь вираженості депресії мав кореляційний зв’язок середнього ступеня (r = 0,69 та r = 0,66) як у серопозитивних, так і у серонегативних пацієнтів.При збільшенні тривалості захворювання та віку пацієнтів спостерігалась тенденція до збільшення вираженості тяжкості депресії.