Мета роботи – вивчення терапевтичної ефективності нового імунотропного препарату «Алокін-альфа», діючою речовиною якого є цитокіноподібний пептид алоферон, у складі комплексної терапії рецидивного оперізувального герпесу у ВІЛ-інфікованих та хворих без імунодефіциту.Матеріали та методи. Загальне число обстежених і пролікованих хворих на рецидивний оперізувальний герпес склало 56 людей, із них 16 ВІЛ-інфікованих та 40 хворих без імунодефіциту. Для репрезентативної вибірки хворі були поділені на чотири групи. До першої основної групи було включено 19 імунокомпетентних хворих на оперізувальний герпес, до другої основної – 8 ВІЛ-інфікованих хворих з оперізувальним герпесом. Цим особам на фоні базисної терапії (щоденний прийом етіотропного засобу з міжнародною непатентованою назвою (МНН) валацикловір – 1,0 г всередину 2 рази на день впродовж 10-14 діб, з переходом на супресивну терапію по 0,5 г 2 рази на день впродовж 1 місяця) додатково призначали 3 підшкірні ін’єкції імунотропного препапату алокін-альфа, діючою речовиною якого є алоферон, в дозі 1 мг через один день. Першу і другу групу контролю склали 21 і 8 пацієнтів відповідно, яким призначали тільки зазначену базисну терапію.Оцінку протокольного та запропонованого нами лікування хворих здійснювали з врахуванням стадії ВІЛ-інфекції. Для цього дослідження пацієнти відбиралися методом довільної вибірки. Період спостереження за хворими складався з часу лікування і наступного амбулаторного спостереження протягом 3 міс. У дослідження включали пацієнтів з клінічною картиною оперізувального герпесу в період загострення, не більше ніж через 48 год від моменту появи висипань. Найближчі результати лікування оцінювали за зміною тривалості рецидиву оперізувального герпесу. Тривалість рецидиву (час досягнення повної реепітелізації) оцінювали в добах. Віддалені результати лікування визначали за перебігом захворювання протягом 3 місяців амбулаторного спостереження: кількість наступних рецидивів за спостережуваний період; тривалість ремісій у добах.Результати. На підставі дослідження клінічних показників встановили, що тільки базисна терапія шляхом щоденного прийому етіотропного засобу валацикловіру по 1,0 г всередину 2 рази на день впродовж 10-14 діб не забезпечує вагомого клінічного ефекту. Доповнення базисного лікування 3 підшкірними ін’єкціями алокіну-альфа в дозі 1 мг через один день забезпечує статистично достовірне скорочення тривалості клінічних проявів оперізувального герпесу в хворих без імунодефіциту порівняно з терапією тільки валацикловіром (Р<0,05).Найближчі висліди лікування хворих на рецидивний оперізувальний герпес у імунокомпетентних хворих також переконливо демонструють перевагу доповнення базисної терапії алокіном-альфа: не тільки зменшувалася частота рецидивів, але й вкорочувалася тривалість першого рецидиву після зазначеного лікування.При оцінці тривалості клінічних проявів оперізувального герпесу на фоні ВІЛ-інфекції незалежно від клінічної стадії виявили статистично достовірне її скорочення на фоні доповнення базисної терапії алокіном-альфа порівняно з лікуванням тільки валацикловіром. Тримісячне амбулаторне спостереження за пацієнтами у I-II клінічній стадії ВІЛ-інфекції, які отримали тільки валацикловір, вказувало на відсутність будь-якої зміни частоти наступних рецидивів. Водночас доповнення базисної терапії алокіном-альфа забезпечувало збільшення тривалості ремісії і достовірне зменшення частоти наступних рецидивів оперізувального герпесу (Р<0,05).Поряд зі зменшенням частоти рецидивів після застосування апробованого цитокіноподібного препарату статистично вагомо скорочувалась й тривалість першого рецидиву ВІЛ-асоційованого оперізувального герпесу після лікування, вона становила (7,0±0,6) доби. У пацієнтів, лікованих лише валацикловіром, цей показник становив (11,3±0,5) доби (Р<0,05).Відповідне амбулаторне спостереження за пацієнтами у III-IV клінічній стадії ВІЛ-інфекції, які отримали тільки базисну терапію оперізувального герпесу, також не виявило якого-небудь впливу на частоту рецидивів (Р>0,05). Доповнення ж базисної терапії апробованим цитокіноподібним препаратом забезпечувало збільшення тривалості ремісії і достовірне зменшення частоти рецидивів оперізувального герпесу – від (1,60±0,24) до (0,60±0,24) разу на 3 міс. (Р<0,05).Також поряд зі зменшенням частоти рецидивів ВІЛ-асоційованого оперізувального герпесу у пацієнтів з III-IV клінічною стадією після застосування апробованого цитокіноподібного препарату вагомо скорочувалась й тривалість першого рецидиву після лікування – (9,8±0,4) і (16,3±0,6) доби відповідно (Р<0,05).  Висновки. Доповнення базисного етіотропного лікування оперізувального герпесу імунотропним препаратом алокін-альфа забезпечує скорочення тривалості клінічних проявів під час лікування, скорочення тривалості першого рецидиву після лікування, а також зменшення частоти рецидивів як у ВІЛ-інфікованих хворих, так і у хворих без імунодефіциту.

Relevance. In HIV-infected patients, renal disease, which is characterized by severe clinical manifestations, can significantly affect the prognosis of life. Given the growing number of HIV-infected people in the world and the increase in the life expectancy of such patients, an increase in the number of HIV-infected people in need of expensive renal replacement therapy, as well as kidney transplantation, should be expected. But the question of the nature of kidney damage in HIV infection in Ukraine is still insufficiently covered. The objective of the work is to establish the clinical and laboratory features of kidney damage in HIV infection. Materials and methods. 292 patients with HIV were examined. Screening for markers of kidney damage (albuminuria/proteinuria) was performed by test systems (using urine strips). The results obtained with the help of test strips were considered as indicative. In the presence of ≥1+ proteinuria in the screening test, which corresponded to a gradation of 30 mg/l, repeated urine analyzes were performed with quantitative determination of protein on a spectrophotometer, separated in time from 3 days to one week. The functional state of the kidneys was assessed by an integrated indicator that characterizes the degree of preservation/loss of mass of active nephrons. The criterion for renal impairment was a decrease in glomerular filtration rate (GFR) <60 ml/min by 1.73 m2. Chronic kidney disease was diagnosed when proteinuria or proteinuria was detected in combination with a decrease in GFR for 3 months or more. Results. Based on the main markers of renal damage (persistent proteinuria (PU) and glomerular filtration rate <60 ml/min/1.73m2), 48 people were diagnosed with chronic kidney disease, which was often accompanied by dysfunction of these organs. Based on the analysis of complaints, anamnestic data, and clinical symptoms of kidney damage, patients were divided into 2 groups. The first group (n = 31, or 64.6%) - patients with tubulointerstitial, the second group (n = 17, or 35.4%) - patients with glomerular diseases. Increased PU levels are accompanied by significantly significant renal impairment and a more frequent combination with hypertension and hematuria in the absence of significant differences in the frequency of opportunistic diseases. Conclusions. In HIV-infected kidney damage is most often characterized by their tubulointerstitial lesions. At the same time, glomerular kidney damage, which is much less common, is accompanied by significantly higher levels of HIV RNA.

Малярія – трансмісивна інфекційна хвороба, якій властиві періодичні напади гарячки, збільшення печінки та селезінки, анемія. Її спричиняють п’ять видів плазмодіїв: триденну малярію - P. vivax, чотириденну - P. malariae, особливий вид триденної - P.ovale, тропічну - P. falciparum та раніше невідому knowlesi-малярію - P. knowlesi.Малярія продовжує залишатись великою проблемою сучасної медицини. Загальна частка захворюваності на малярію становить 2,6 % від усіх захворювань у світі. Поширеність малярії залежить від соціальних, природних та біологічних факторів. Завезені випадки малярії з тропіків можуть з’явитися у помірному кліматі в будь-який час. Значну проблему становить лікування цієї недуги у зв’язку із відсутністю протималярійних препаратів в Україні.

Метою нашого дослідження стало застосування методу мультиплексної ПЛР в етіологічний діагностиці ГРВІ у госпіталізованих дітей з бронхообструктивним синдромом. Обстежено 28 дітей у віці від 5 місяців до 6 років. Середній вік пацієнтів становив 33,7 (95% СІ 24,5 - 43,0) місяців. Віруси були ідентифіковані у 75% хворих. У 39,3% було виявлено бокавірус 1 типу. Загострення бронхіальної астми у 2,3 рази частіше асоціювалося з бокавірусною інфекцією порівняно з хворими на обструктивний бронхіт (RR=2,3 (95% СІ 0,9-6,2)). Тривалість бронхообструктивного синдрому у дітей з бронхіальною астмою була достовірно більшою (р<0,0001) ніж у дітей з обструктивним бронхітом - 5,3 (95% СІ 4,1-6,4) дні проти 2,7 (95% СІ 2,3-3,1) днів. Результати дослідження підтверджують етіологічну роль бокавірусної інфекції у виникненні бронхообструктивного синдрому у дітей молодшого віку, що проживають в Україні.

A decrease in the number of CD4 + lymphocytes in HIV infection is known to increase the risk of opportunistic infections, malignancies and other diseases classified as diagnostic criteria for AIDS. The purpose of this work is to analyze the main groups of opportunistic infections and infectious lesions commonly affecting the gastrointestinal tract in HIV-positive patients. Up to 90% of deaths from HIV infection are directly or indirectly caused by opportunistic infections that emphasize the importance of further research aimed at their prevention and management. A progressive decline in the number of CD4 + lymphocytes due to their non-stop destruction and insufficient replenishment from progenitor cells underlies the development of immunodeficiency in HIV infection. Pathological changes in the gastric mucosa may be associated with Mycobacterium avium complex. Cryptosporidosis is an opportunistic infection reported as common among immuno-suppressed patients. It occurs as a long-term, mild infection without severe clinical symptoms. In recent decades, opportunistic infections have become a medical and social challenge due to their spread and significant impact on the quality of life of HIV-positive people. It should be also noted that the presence of opportunistic infection has little effect on the characteristics of the microbial picture in the intestine. But, at the same time, it can deteriorate metabolic processes in the intestinal epithelium, proliferation and maintenance of its resistance to aggressive factors. Therefore, the issue of detection and timely treatment of opportunistic infections is of a great medical and social importance. Conclusions: Early diagnosis, prevention and management of opportunistic infections play an essential role in increasing the life expectancy of HIV-positive people and improving the course of the disease.