Вивчення досвіду відсічі збройної агресії Російської Федерації (РФ) проти України показало, що існуюча система оборони не в повній мірі забезпечила виконання завдань оборони. В результаті збройної агресії Росією був анексований і тимчасово окупований Крим та частка території Донецької і Луганської областей. Отож, виникла нагальна потреба у суттєвому оновленні діючої системи оборони та формуванні перспективної її моделі, основаної на принципах і стандартах НАТО. Сформована модель є відповідним структурно-описовим обрисом, що утворює сукупний образ, загальний вигляд системи оборони. Вона надає уявлення про систему оборони, її призначення, склад та структуру, розкриває характер та ті чи інші властивості. Сформована модель надає можливість досліджувати систему оборони, проводити певні експерименти, вносити необхідні зміни, уточнення, вдосконалювати та формувати її перспективну модель. Інституційність моделі системи оборони полягає в тому, що основні її складові, їх повноваження, функції і завдання у сфері оборони встановлені положеннями вітчизняного законодавства, вона будувалась і вдосконалювалась у залежності від зміни світових геополітичних процесів, безпекового середовища, розвитку воєнно-політичної, воєнно-стратегічної обстановки довкола України, зростання загроз у воєнній сфері, збільшення обсягу завдань оборони та їх важливості. За функціональною ознакою інституційну модель системи оборони України можна умовно розділити за відповідними компонентами – керуючий, виконавчий та забезпечуючий.

Центр воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняхівського, Київ Деякі підходи щодо стратегії протистояння та протидії агресору Резюме. Проаналізовані наукові та організаційно-правові підходи щодо формування в секторі безпеки і оборони України стратегії мирного протистояння та протидії агресору. Ключові слова: агресор, активна оборона, сектор безпеки і оборони України, сили оборони.

Центр воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, Київ Деякі аспекти правового режиму воєнного стану в Україні: порядок введення та припинення дії Резюме. На підставі аналізу вітчизняного законодавства, досвіду запровадження в Україні, публікацій науковців, експертів викладено сутність, зміст та основні положення правового режиму воєнного стану, порядок його введення та припинення дії. Законодавче врегулювання питання введення правового режиму воєнного стану має бути адаптовано до умов, які склалися під час російської збройної агресії проти України. Ключові слова: правовий режим; воєнний стан, введення правового режиму воєнного стану; збройна агресія; воєнний конфлікт; збройний конфлікт; війна; заходи правового режиму. Стаття надійшла до редакційної колегії 22.02.2019 Лобко М. Н., канд. воен. наук, доцент; Семененко В. М., канд. техн. наук, ст. науч. сотрудник; Фучко А. Й. Центр военно-стратегических исследований Национального университета обороны Украины имени Ивана Черняховского, Киев Некоторые аспекты правового режима военного положения в Украине: порядок введения и прекращения действия Резюме. На основании анализа отечественного законодательства, опыта внедрения в Украине, публикаций ученых, экспертов изложены сущность, содержание и основные положения правового режима военного положения, порядок его введения и прекращения действия. Законодательное урегулирование вопроса введения правового режима военного положения должно быть адаптировано к условиям, которые сложились во время российской вооруженной агрессии против Украины. Ключевые слова: правовой режим; военное положение; введение правового режима военного положения; вооруженная агрессия; военный конфликт; вооруженный конфликт; война; меры правового режима.

No abstract

Не дивлячись на зусилля, що докладаються українською владою і міжнародним співтовариством, продовжується агресія Росії проти України на Донбасі. За цих умов не можна виключати можливість розширення агресивних дій російсько-окупаційних сил. У зв’язку з цим на порядок денний час від часу постає питання необхідності уведення в Україні правового режиму воєнного стану, а на випадок розширення агресії за межі Донецької, Луганської областей і Автономної Республіки Крим – також і введення стану війни. Про це все частіше говорять вітчизняні політики, представники громадськості та у засобах масової інформації. Не залишаються осторонь в цьому питанні і науковці та експерти.Протягом новітньої історії наша держава не мала досвіду запровадження правового режиму воєнного стану та стану війни. Однак, за умов агресивних дій російських прикордонних військ із застосуванням зброї у районі Керченської протоки проти катерів ВМС Збройних Сил України, на період з 26 листопада по 26 грудня 2018 року в Україні був вперше введений правовий режим воєнного стану.Досвід його уведення виявив низку проблем, зокрема щодо однозначності розуміння правових засад воєнного стану визначеними суб’єктами, а також порядку уведення і припинення дії в тих умовах, що склалися у державі.Тому у статті  на основі проведеного аналізу положень вітчизняного законодавства та міжнародного гуманітарного права, досвіду запровадження в листопаді – грудні минулого року в Україні правового режиму воєнного стану, розкрито його сутність, мета, заходи і зміст, а також основні питання оголошення стану війни, порядку їх уведення і припинення дії та керівництво виконанням заходів.Наданий також довідковий матеріал щодо певних положень вітчизняного законодавства та документів міжнародного гуманітарного права, а також наведені деякі історичні приклади.