Background Despite the increasing burden of mental, neurological, and substance use (MNS) disorders, a significant treatment gap for these disorders continues to exist across the world, and especially in low- and middle-income countries. To bridge the treatment gap, the World Health Organization developed and launched the Mental Health Gap Action Programme (mhGAP) and the mhGAP Intervention Guide (mhGAP-IG) to help train non-specialists to deliver care. Although the mhGAP-IG has been used in more than 100 countries for in-service training, its implementation in pre-service training, that is, training prior to entering caregiver roles, is very limited. Aim of the study The aim of this study was to collect and present information about the global experience of academic institutions that have integrated WHO’s mhGAP-IG into pre-service training. Methods A descriptive cross-sectional study was conducted using an electronic questionnaire, from December 2018 to June 2019. Results Altogether, eleven academic institutions across nine countries (Mexico, Nigeria, Liberia, Sierra Leone, Somaliland, Armenia, Georgia, Ukraine and Kyrgyzstan) participated in this study. Five of the institutions have introduced the mhGAP-IG by revising existing curricula, three by developing new training programmes, and three have used both approaches. A lack of financial resources, a lack of support from institutional leadership, and resistance from some faculty members were the main obstacles to introducing this programme. Most of the institutions have used the mhGAP-IG to train medical students, while some have used it to train medical interns and residents (in neurology or family medicine) and nursing students. Use of the mhGAP-IG in pre-service training has led to improved knowledge and skills to manage mental health conditions. A majority of students and teaching instructors were highly satisfied with the mhGAP-IG. Conclusions This study, for the first time, has collected evidence about the use of WHO’s mhGAP-IG in pre-service training in several countries. It demonstrates that the mhGAP-IG can be successfully implemented to train a future cadre of medical doctors and health nurses.

Мета дослідження-вивчити можливі ефекти малих доз іонізуючого випромінювання на когнітивні функції до рослих і опромінених внутрішньоутробно. Матеріали і методи. Проведено дослідження когнітивних тестів, довжини теломер і експресії генів, що регу люють функцію теломер в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (УЛНА), опромінених у дозі менше 500 мЗв (n = 326) та осіб, опромінених внутрішньоутробно в перші дні після аварії у м. При'пяті (n = 104). Нейрокогнітивна оцінка включала основні когнітивні функції: пам'ять увагу, мову, виконавчі функції та візуально просторове сприйняття. У молодих дорослих після пренатального опромінення аналізували зв'язок між когнітивними функціями і дозою опромінення на плід, мозок та щитоподібну залозу. Аналіз психо неврологічних тестів учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та осіб, опромінених внутрішньоутробно, з різним рівнем когнітивних порушень проводили в порівнянні з внутрішнім контролем: групою учасників ліквідації аварії на ЧАЕС опромінених в межах до 20 мЗв, та групи осіб відповідного віку з радіоактивно забруднених територій для внутрішньоутробно опромінених. Результати. Когнітивні функції УЛНА після опромінення в дорослому віці, характеризувалися симптомами помірного когнітивного дефіциту за індексами MMSE (середній груповий індекс 25,58 ± 2,95) та достовірно ви щим дозозалежним рівнем психічних порушень за шкалою BPRS. В УЛНА після опромінення в дозах > 500 мЗв визначається більш виражений когнітивний дефіцит, порівняно з групами опромінених до 500 мЗв та, особли во, неопромінених пацієнтів. У суб'єктів, опромінених in utero, при обстеженні у віці 25-27 років діагностували захворювання автономної нервової системи (ICD 10: G90) та домінування неврологічної мікросимптоматики, невротичних, пов'язаних зі стресом та соматофорних порушень (F40-F48). Встановлено зв'язок між експресією генів TERT, TERF1, TERF2, відносною довжиної теломер (RTL), когнітивним дефіцитом, цереброваскулярною пато логією, дозою опромінення та віком. Відносна довжина теломер у загальній когорті учасників ліквідації аварії на ЧАЕС знижувалась після 50 років (6,1 %) з найбільш суттєвим зниженням після 70 років (11,7 %). Негативну кореляцію встановлено між RTL та когнітивним дефіцитом (MMSE), між віком та ступенем когнітивного дефіци ту. У суб'єктів з когнітивним дефіцитом RTL була достовірно зниженою відносно групи порівняння. В інтервалі малих доз скорочення RTL пов'язано з гіперекспресією гена TERT2 при низькій експресії TERT. При дозах вище 250-500 мЗв продемонстровано гіперекспресію генів TERF1, TERT та зниження експресії гена TERF2, асоційовані з когнітивними розладами та деменцією. Встановлено негативний кореляційний зв'язок між експресією гена TERF2 та експресією проапоптотичного маркера CD95. Висновки. Встановлено залежність когнітивного дефіциту у віддаленому періоді після опромінення від дози, віку на момент опромінення та генної регуляції функції теломер.

Порушення психічного здоров'я постраждалих осіб є одним з важливих медичних наслідків Чорнобильської аварії. Відомо також, що в реалізації патогенезу депресивних станів суттєва роль належить гену транспортера серотоніну (SLC6A4). Мета роботи -встановити вплив поліморфних варіантів гена SLC6A4 на частоту виявлення депресивних станів у групі учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) у віддаленому періоді після Чорнобильської катастрофи. Методи. Дослідження проведено в групі 59 постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, розподілених на дві групи (без депресії та з депресивною симптоматикою). Діагностика депресивних розладів базувалась на комплексній оцінці скарг обстежених, даних клініко психопатологічного дослідження, показниках шкали самооцінки деп ресії Зунга (SDS), короткої психіатричної оціночної шкали (BPRS), опитувальника загального здоров'я (GHQ 28). З мононуклеарів периферичної крові виділяли ДНК, поліморфізм 5 HTTLPR визначали методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Результати. Депресивна симптоматика частіше була виявлена серед реконвалесцентів гострої променевої хво роби (ГПХ), ніж в УЛНА без ГПХ в анамнезі: (р = 0,006). Виявлені тенденції до асоціації отриманої дози зовнішнього опромінення з кількістю балів за шкалою SDS (r = 0,284; p = 0,043), сумою балів за шкалою BPRS (r = 0,686; p = 0,001), наявністю депресії (r = 0,323; p = 0,017) та її важкістю (r = 0,273; p = 0,051). Серед обсте жених УЛНА у порівнянні з великою групою європейців без психічних відхилень виявлено збільшення кількості носіїв генотипу S/S SLC6A4 (р = 0,03). Тільки для носіїв генотипу S/S виявлена зворотна асоціація між роз витком депресії та віком пацієнта: r = 0,503 (p = 0,033), між розвитком депресії та часом від аварії на ЧАЕС: r = 0,581 (p = 0,011), а також позитивна кореляція розвитку депресії з дозою опромінення: r = 0,515 (p = 0,025). Серед осіб віком 55 років і старше розвиток депресії був асоційований зі зниженням частоти високо функціонального генотипу L А/LА до 4,76 % проти 31,25 % за відсутності депресивних рис (р = 0,042). В групі більш молодих пацієнтів розподіл генотипів залежно від ознак депресії не розрізнявся (р = 0,476). Висновок. Пілотний аналіз розподілу генотипів гена SLC6A4 за поліморфізмами 5 HTTLPR і rs25531 в групі УЛНА показав перспективність подальших досліджень внеску генотипів LА/LА і S/S в розвиток депресивних станів в комбінації з дією радіаційного чинника. Ключові слова: депресивні розлади, поліморфізм гена SLC6A4, гостра променева хвороба, аварія на ЧАЕС.Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. 2017. Вип. 22. C. 282-291. УДК: 575.113:616.89 008.454:616 001.28 ✉ Логановський Костянтин Миколайович, e mail: loganovsky@windowslive.com КЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ISSN 2304 8336. Проблеми радіаційної медицини та радіобіології = Problems of radiation medicine and radiobiology. 2017. Вип. 22.

Актуальність роботи зумовлена значною поширеністю у постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи афективних і когнітивних розладів, патогенез яких вивчено недостатньо. Мета досліджень-визначити нейропсихобіологічні механізми формування афективних і когнітивних розладів віддаленого періоду після впливу іонізуючого випромінювання з урахуванням специфічних генних поліморфізмів. Дизайн, об'єкт і методи дослідження-ретроспективно проспективне когортне дослідження із зовнішнім та внутрішнім контролем. Обстежена рандомізована вибірка учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на Чорно бильській АЕС (ЧАЕС) 1986 1987 рр. чоловічої статі (n = 198) з Клініко епідеміологічного реєстру ННЦРМ у віці 39-87 років (M ± SD: 60,0 ± 8,5 року), дози зовнішнього опромінення-0,6-5900,0 мЗв (M ± SD: 456,0 ± 760,0 мЗв). Група порівняння (n = 110)-неекспоновані пацієнти відділу радіаційної психоневрології відповідного віку і статі (зовнішній контроль). Внутрішній контроль-УЛНА, опромінені в дозах < 50,0 мЗв (n = 42). Використані стандартні діагностичні нейропсихіатричні шкали, психодіагностичні опитувальники і тести, нейропсихологічні методи (включаючи шкалу інтелекту Векслера для дорослих (WAIS) з преморбідною оцінкою), нейро і пси хофізіологічні методи (комп'ютерна ЕЕГ та когнітивні слухові викликані потенціали). Визначені генотипи гена транспортера серотоніну SLC6A4 за поліморфізмами 5 HTTLPR та rs25531. Використані методи дескриптивної і варіаційної статистики, непараметричні критерії, регресійно кореляційний аналіз, аналіз виживаності за Кеп леном Мейером, ризик аналіз. Результати. в УЛНА домінують цереброваскулярні захворювання, органічні психічні та депресивні розлади пе реважно радіаційно стресорного характеру. Загальний ризик нейропсихіатричної патології зростає (Pv < 0,001) з дозою опромінення. Порушена вербальна пам'ять та навчання, зменшений IQ за рахунок вербального. Збіль шена частота легкого когнітивного розладу і деменції. Когнітивні порушення при дозах > 0,3 Зв залежать (r = 0,4-0,7; p = 0,03-0,003) від дози опромінення. Афективні розлади (депресія) і нейрокогнітивний дефіцит вищі при більших дозах опромінення (> 50 мЗв). У лівій задній скроневій ділянці (зона Верніке) параметри ЕЕГ залежать від дози при опроміненні в дозах понад 0,25-0,3 Зв. Порушені інформаційні процеси головного моз ку з латералізацією до зони Верніке вже при дозах > 50 мЗв. Носії проміжних та низькоактивних генотипів (L А/S, L А/LG, LG/LG, LG/S, S/S) гену транспортера серотоніну SLC6A4 мають більше депресивних розладів, особливо, тяж ких та тенденцію до більшої частоти і вираженості когнітивних і стресових розладів. Дебют депресивних роз ладів у носіїв проміжних та низькофункціональних генотипів відбувається значно раніше (Log Rank Test = 4,43, p = 0,035) порівняно з носіями високофункціонального генотипу LА/LА. Висновки. Радіаційно індукована дисфункція кортико лімбічної системи лівої домінантної півкулі головного мозку з особливим залученням гіпокампу, є ключовим церебральним базисом органічного ураження мозку після опромінення. Асоціація гено...

No abstract